Курсова робота Андрій Бандера, історичний портрет
Код роботи: 2922
Вид роботи: Курсова робота
Предмет: Історія України
Тема: Андрій Бандера, історичний портрет
Кількість сторінок: 50
Дата виконання: 2016
Мова написання: українська
Ціна: 350 грн
Вступ
Розділ 1. Формування світогляду та початок діяльності А. Бандери
Розділ 2. А. Бандера в контексті епохи в добу ЗУНР
Розділ 3. Діяльність А. Бандери у міжвоєнний період
Висновки
Додатки
Список використаних джерел
Актуальність теми. Громадсько-політична діяльність видатного представника української суспільно-політичної думки і національно-визвольної боротьби, греко – католицького священика Андрія Бандери донині не знайшла в історичній науці всебічного цілісного висвітлення.
А. Бандера репрезентував самостійницьку течію національно-визвольного руху на поч. XX ст. Громадсько-політична діяльність Бандери спрямована підняття рівня національної самосвідомості українського народу, розвиток його націотворчої активності, як і практичні організаційні зусилля в політичній та ідеологічній сферах на початку ХХ ст. потребують ґрунтовного системного аналізу й концептуального висвітлення.
Актуальність з’ясування цих проблем зумовлюється як завданнями історичної науки, її прагненням дати об’єктивну і по можливості вичерпну оцінку історичним подіям і постаттям, так і значенням історичного досвіду минулого для ефективного вирішення актуальних проблем сучасного державотворення, надійного захисту національних інтересів українців. Всебічне висвітлення патріотичної позиції А. Бандери має також важливе виховне значення, сприяє формуванню високорозвиненої національної самосвідомості та активної життєвої позиції у громадян України.
Мета роботи полягає в здійсненні цілісного системного аналізу громадсько-політичної діяльності А. М. Бандери в контексті епохи ЗУНР та в міжвоєнний період, визначенні та оцінці його ідейно-політичного й організаційно-практичного внеску в ці процеси.
Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішуються такі дослідницькі завдання:
1. Прослідкувати формування світогляду та початок діяльності А. Бандери.
2. Проаналізувати роль Андрія Бандери в встановлені ЗУНР.
3. Охарактеризувати особливості діяльності Бандери в міжвоєнний період.
Об’єктом дослідження є особа А. Бандери, його релігійно - громадська діяльність та ідейно-політична спадщина.
Предметом є становлення А. Бандери як священика, основні форми та зміст його громадсько-політичної діяльності, ідейний та практичний внесок у розвиток українського національного руху.
Хронологічні рамки дослідження об’єктивно визначаються роками життя Андрія Бандери – 1882 - 1941, хоча період його активної громадсько-політичної діяльності окреслюється 1906 – 1941роками: від переїзду до Угринова Старого, де він активно включився в діяльність ставши священиком до смерті в 1941 році.
Територiальні рамки дослідження охоплюють територію Станіславського повіту, зокрема с. Старий Угринів та Бережниця Калуського повіту, де Андрій Бандера розгорнув свою діяльність як священика та громадсько – політичного діяча, також м. Київ де його було вбито.
Теоретико-методологічну основу роботи складають наукові принципи історизму, об’єктивності та достовірне висвітлення історичних подій. Для досягнення поставлених завдань автор використав наступні методи дослідження:
- історико-теоретичний при вивченні й систематизації доступних історичних та літературних наукових праць, статей;
- системний при комплексному вивченні об’єктів як єдиного комплексу з узгодженим функціонуванням усіх його складових частин;
– порівняльний при порівнянні фактів і узагальнення про їх спільні риси і властивості;
- а також проблемно-хронологічний, аналізу та синтезу, описовий та історичний.
Що ж до джерельної бази дослідження, то її склали насамперед документи Центрального державного історичного архіву України у Львові стаття Р. Дзюбана «Звідки рід Степана Бандери», генеалогію роду Бандерів автор прослідкував за Йосифінською метрикою від 1785 року, матеріали товариства «Просвіта», «Хроніка парохії Бережниця Шляхотська» о. Дмитра Березовського, Івано – Франківського музею визвольних змагань Прикарпатського краю (автобіографія о. Андрія Бандери «Мої особисті зізнання»), протокол допиту провідника КЕ ОУН Степана Бандери тощо.
Щодо літератури, то дана проблема висвітлена в працях Арсенича П., Федоріва Т. «Родина Бандерів», Бурнашова Г., Яневича Б. «Степан Баандера та його родина», також Грабовецький В. «Історія Калуша». Окремі факти життя о. А Бандери згадуються в праці Даніва В. «Бережниця», та в статті Сливки Л. «Деякі аспекти етносоціального конфлікту в Бережниці Шляхетській».
Наукова новизна роботи дозволяє на базі наявного кола історіографічного матеріалу здійснити спробу комплексно і всебічно дослідити дану проблему.
Практичне значення: дана інформація може використовуватися учнями шкіл, гімназій, коледжів, студентами професійно-технічних училищ для підготовки семінарів та написання реферативних робіт а також тими, хто просто цікавиться даною проблематикою.
Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом, обумовлена метою і завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.
Родина Бандерів посідає визначне місце в історії України. На формування суспільно – політичних поглядів керівника ОУН Степана Бандери мав вплив його батько, священик, активний культурно – громадський і політичний діяч Андрій Бандера.
Отець Андрій Бандера народився у 1882 році. Він разом із батьками мешкав у Стрию. Після гімназії навчався на богословському факультеті Львівського університету. Здобувши освіту, одружився з Мирославою Глодзінською, яка походила зі старовинної галицької родини священиків. У 1906 році Андрій Бандера був рукоположений у сан священика митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким.
Протягом 7 років він служив в церкві зі своїм тестем у селах Угринові Старому та Бережниці Шляхотській. Прихожани відгукувались про нього як про доброго пастиря, який ніколи нікого не скривдив, захищав бідних і ніколи з цих людей не брав грошей за треби. Отець Андрій багато працював з парафіянами, залучав селян до читання. Оскільки мав велику бібліотеку, то його книги активно поширювались серед людей.
Односельці згадують про свого пароха як про правдивого душпастиря, який у будь яку пору дня і року пішки долав десятки кілометрів лишень, щоб допомогти потребуючій душі. Він просив матеріали для відбудови зруйнованих під час війни селянських хат, не дбаючи про власний дах над головою.
Згодом отця Бандеру називатимуть «революціонером у рясі» і недарма. З проголошенням Західно–Української Народної Республіки Андрій Бандера став депутатом парламенту ЗУНР, а з початком україно–польської війни був духовним опікуном Української Галицької Армії. Коли в УГА закінчились боєприпаси і армія перейшла за Збруч, отець Бандера також відійшов туди зі своїм військом. Незважаючи на епідемію тифу, отець до кінця залишився сповідати хворих і сам ледве пережив цю небезпечну хворобу.
Отець Андрій Бандера, хоч рано овдовів, зумів виховати сімох дітей, дати їм добру освіту, зробити справжніми патріотами: троє доньок і чотири сини були членами національно-культурних і виховних організацій ("Просвіти", "Лугу", "Пласту"), а згодом стали діячами націоналістичного підпілля. Усі дорого заплатили за свою активність, вони загинули, або ж зазнали шалених страждань за життя:
- Марта-Марія (1907-1982 – багатолітній політв’язень, померла на сибірській каторзі;
- Степан (1909-1959 – провідник ОУН, вбитий агентом КДБ у Мюнхені;
- Олександр (1911-1942) та Василь (1915-1942) – загинули у нацистському таборі Аушвіц;
- Володимира (1913-2001) та Оксана (1917-2008) – багатолітні в’язні концтаборів;
- Богдан (1919-194(?) – загинув на полі битви під псевдо «Митар».
Не обійшла жорстока доля і їхнього батька, в 1928 році разом із сином Степаном о. Андрій був ув’язнений за те, що відправив панахиду на могилах січових стрільців, вдруге отця Андрія заарештували у 1930 році за підготовку зустрічі парафіянами митрополита Андрея Шептицького.
Активний учасник становлення Західно-Української Народної Республіки, згодом капелан Української Галицької Армії, діяч цілого ряду громадських установ, він не міг не потрапити у поле зору радянських органів безпеки, що розпочали свою діяльність на Західній Україні після 1939 року. Проте вирішальним для його долі стало те, що отець Андрій був "батьком керівника націоналістичної антирадянської організації" Степана Бандери, ім'я якого і для прихильників, і для ворогів стало символом непокори режиму. Його головною виною було те, що всіх сімох своїх дітей він виховав патріотами.
З архівних документів дізнаємось, що отець Бандера був здібною і талановитою людиною. Митрополит Шептицький високо оцінював душпастирську діяльність отця Бандери, у повному розумінні цього слова. Бо це був не лише ревний священик, а ще й дбав про культурно-просвітницьку діяльність, збереження української мови, української історії, дотримання українських служб Божих і це у час займанщини на Галичині.
11 грудня 2011 року виповнилося 129 років з дня народження греко-католицького священика Андрія Бандери, а 10 липня 2011 року – 70 років з дня його насильницької смерті (розстрілу радянською владою), надзвичайно важливим є те, що збереглася в пам’яті народу світла постать о. Андрія Бандери. Адже його життя і служіння стало прикладом і уособленням долі багатьох греко-католицьких священиків, які загинули мученицькою смертю за Віру, Церкву і Батьківщину. Але найважливіша заслуга перед народом о. Андрія є те, що він зумів виховати видатну постать історії України XX століття – Степана Бандеру, імיִя якого увійшло до історії українського народу як невмирущий, світлий Символ України в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, за що власне Великий Пастир поплатився власним життям.
Список використаних джерел
I. Документи та матеріали
1. Бандера А. Мої особисті зізнання // Фонди наукових зібрань Історико-меморіального музею Степана.
2. Дзюбан Р. Звідки рід Степана Бандери (генеалогічна розвідка) // Народознавчі зошити. – Інститут народознавства Національної академії наук України. – Львів, 1999. – Ч. 1. – с. 11-19.
3. Історико – меморіальний музей Степана Бандери. Хроніка парохії Бережниця Шляхотська Калуського повіту дієцизії Львівської, за пароха о. Дмитра Березовського, від 4 травня 1934 р., 11 арк.
4. Миколи Глюза "ПРО БАНДЕРУ БУДЕ СВІТ ЗНАТИ". "Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань". – Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2002. – с. 289-291
5. Степан Бандера: документи й матеріали (1920 -1930 рр.) / Упор. Микола Посівнич. – Львів, 2006. 248с. 147
6. Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах. Записи та упорядкування Григорія Демיִяна. – Львів, 2006. – 248 с.
II. Преса
7. Боєчко Ю. Мати Степана Бандери – Мирослава: [1890, с. Старий Угринів 1921] / Ю. Боєчко // Нова Зоря. – з жовт. № 39. – с. 5
8. Бурнашов Г. Вязень радянської тюрми № 61112: [о. Андрій Бандера] / Г. Бурнашов // Галицька Просвіта. – 2008. – 10 жовт. - №40. – с. 3
9. Батько і його сини: [Про сімיִю С. Бандери] // Галичина. – 1991. – 3, 4 січня, с. 12
10. Вівчар Б. Зродилися великої години: [Про родину С. Бендери] // Галичина (Рани). – 1998. - 31 грудня, с.26
11. Матійчин О. Витоки – батьки: о. Андрій і Мирослава: [до 100 – річчя С. Бандери] / О. Матійчин // Ратуша. – 2009. - 16 січня (№ 1). - с. 7.
12. Мартинюк В. Останні дні отця Бандери // Свіча. – 1996. – 22 трав. - с. 18.
13. Орнат Я. Отця Бандеру реабілітовано // Галичина. – 1991. – 3, 4 січня. - с. 16.
14. Пастирнак О. Отець Андрій майже Блаженний: [завершується збір докум. У справі проголошення Блаженним о. А. Бандеру, батька Провідника ОУН С. Бандери] / О. Пастирнак // Високий Замок. – 2009. – 16 вересня. – с. 4.
15. Пахолко О. Таємниці Бандери: [Про долі членів родини Бандерів] // Експрес. – 2005. – 29 грудня. – с. 14 -15.
16. Родина Бандерів у Волі Задервацькій [Стрийського р – ну, Львів. обл., де у 1933 – 37 рр. мешкала родина Бандерів] // Галичина. – 1998. – 13 червня (спецвип. « Рани »). – с. 4.
17. Тимощук Ю. Революціонер у рясі [А. Бандера] / Ю. Тимощук // Вікна. – 2008. – 3 жовтня (№ 39). – с. 5.
18. Файзулін Я. Степан Бандера: Міфи і реальність / Я. Файзулін // Шлях Перемоги. – 2010. – 24 лютого (№ 8). – с.4.
19. Федорів Т. Старий Угринів – осередок визвольного руху // Дзвони Підгірיִя. – 2002. – 11 травня. – с. 16.
20. Чорноморець М. Листопадовий « зрив » 1918р. // Укр.слово. – 2005. - № 44 (листоп.). – с. 3.
III. Монографії та статті
21. Дем’ян Г. Степан Бандера, його життя і діяльність // Народознавчі зошити. – Інститут народознавства Національної академії наук України. – Львів, 1999. – Ч. 1. – с. 11, 24
22. Лесів С. Зізнання отця Андрія Бандери // Арсенич П., Бурнашов Г., Яневич Б. Степан Бандера та його родина. – Вид. «Нова Зоря». – Івано-Франківськ, 2008. – с. 33.
23. Москалюк М. Проблеми целібату в християнсько-суспільному житті Галичини 20–30-х рр. ХХ ст. // Галичина. – Ів.-Франківськ, 1999 р. – с. 59.
24. Сливка Л. Деякі аспекти до висвітлення етносоціального конфлікту 1932 р. у с. Бережниці Шляхетській за о. Андрія Бандери. // Галичина. – Івано – Франківськ, 2009. Ч. 15 – 16. – с. 309.
25. У період ЗУНР листопад 1918 – липень 1919. // Прикарпаття: Спадщина віків. – Львів, 2006. – с. 240.
26. Федорів Т. Гордість і біль України. Степан Бандера і його родина // Альманах “Бандерівський край”. – Спецвипуск. – ПП "Артекс". – Калуш, 1999. – с. 8.
27. Яневич Б., Федунків З., Лесів С., Базюк М. Батьківщина Степана Бандери. Пам’ятні місця Старого Угринова // – Лілея НВ. – Ів.-Франківськ, 2008. – Ст. 6-7.
IV. Енциклопедичні видання
28. Демיִян Г. В. Бандера А. М. / Енциклопедія сучасної України. – Т. 2. К., - 2003. - 260 с.
29. Мельничук Б. Бандера А. М. / Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: Збруч, 2004. - 260с. с.73.
30. Науменко К. Є. Бандера А. // Енциклопедія України. – К., 2005. – 560 с.
V. Підручники та посібники
31. Арсенич П. І., Федорів Т. Родина Бандерів: До 90 – річчя від дня народж. та 40 – річчя трагічної смерті провідника ОУН С. Бандери (1909 – 1959). – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 1998. - 361 с.
32. Арсенич П. І., Бурнашов Г. В., Яневич Б.Й. Степан Бандера то його родина. - Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2008. - 368 с.
33. Борис М. Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, документи, фотографії. - Івано Франківськ: Нова зоря, 2008. – 700 с. с.382
34. Грабовецький В. Історія Калуша: З найдавніших часів до поч. XX ст. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 224 с.
35. Данів В. Ю. Бережниця: історичний нарис. – Івано – Франківськ, Нова Зоря, 2008 – 184 с.
36. Західно – Українська Народна Республіка. 1918 – 1923: Ілюстрована історія. – Львів – Івано – Франківськ: Манускрипт – Львів, 2008. – 348 с.
37. Історія селянства Української РСР. У 2- х томах. Т. 1. Від найдавніших часів до Великої Жовтневої Соц. Революції. - К., 1967. - 450с. с. 148
38. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. – Львів: Червона Калина, 1991. – 448 с.
39. Когут М. Калущина в іменах: Біограф. Довід. – Дрогобич: Відродження, 1999. - 216с. с.16
40. Коломієць М. Просвіта Калущини: далеке і близьке. – Калуш, 2003. - 196 с.
41. Коломієць М. Історія Калуша і Калущина у датах, цифрах і цікавих фактах. – Брошнів: Приват. Фірма Таля, 1996. – 265 с. с.68
42. Сватко Я. Місія Бендери
43. Яневич Б. Історичні перекази про Бережницю // Альманах “Бандерівський край". – Калуш: Артекс, 2007. – Ч. 9. – 61с.