Тези Теоретико-методологічна основа розвитку дослідницької компетентності молодих науковців

« Назад

На якість організації науково-дослідної діяльності магістрів впливає методологічна компетентність [2, с. 67], а на хід наукового пізнання – дослідницька компетентність. Вони є складовими професійної компетентності магістра.

Здатність розв`язувати життєві та професійні проблеми залежить від особистих рис, сукупність яких забезпечує розвиток компетентностей студентів, в тому числі і магістрів. Введення поняття «компетентність» до освітянської практики, потребує зміни змісту та методів навчання, уточнення видів діяльності, якими повинні оволодіти студенти.

Компетентність спеціаліста в професійній області відображає його здатність вибудовувати складну систему професійно-особистісних контактів, орієнтуватися на співпрацю в команді однодумців, розширюючи можливості різноманітного ділового співробітництва з метою спільного прийняття найбільш продуктивних рішень.

Дослідницька діяльність ведеться на основі індивідуальних програм, програм спецкурсів, які доповнюють і поглиблюють предмет спеціалізації, що дозволяє використовувати різноманітні дослідження творчості студентів з широким застосуванням інформаційних технологій, включаючи Інтернет ресурси, для створення компетентних співробітників.

Формування і розвиток компетентних співробітників представляється як вузлове завдання. Поняття компетенція/компетентність об'єднують в собі інтелектуальну і складову досвіду, вони володіють інтегративною природою і включають в себе ряд однорідних умінь і знань, що відносяться до професійної, інформаційної, правової та інших сфер діяльності.

Для забезпечення успіху будь-якої організації, реалізація даних ідей означає утвердження цінності та гідності людини, особистісно-орієнтованої технології навчання і виховання, націленої на розкриття індивідуальних здібностей кожного співробітника, самовиховання особистості [1, c. 198].

Специфічними факторами, що впливають на науково-дослідницьку роботу студентів, можна вважати: постійне зростання наукового потенціалу вищої школи; розширення фундаментальних і прикладних досліджень у вищих навчальних закладах на основних напрямках науки; зростання значення творчих функцій фахівців в умовах науково-технічної революції; наявність і переоснащення матеріально-технічної бази ВНЗ для забезпечення масової участі студентів у науково-технічній творчості; широке впровадження в навчальний процес елементів дослідження і самостійної роботи студентів. Процес формування дослідницької компетентності молодих науковців (студентів) досить тривалий, вимагає достатнього осмислення і підготовки.

«Дослідницьку компетентність» ми розглядаємо як цілісну, інтегральну характеристику особистості, яка виявляється в його готовності зайняти активну дослідницьку позицію по відношенню до своєї діяльності, і себе, як її суб'єкта, в процесі творчого перетворення дійсності [5, c. 3]. Для їх одночасного розвитку нами запропоновано розвивальну технологію, яка ґрунтується на теоретико-методологічній основі розвитку дослідницької компетентності молодих науковців.

Саме, теоретико-методологічна основа є методологія організації науково-дослідної діяльності магістрів. Технологія розвитку охоплювала фази, стадії та етапи технології дисертаційного дослідження [4] які подані на рис. 1, 2.

Технологія розвитку циклічна по алгоритму проблемного навчання, тобто початок виконання кожної фази, стадії чи етапу починається з генерування проблем магістрів та її вирішення. При цьому за технологією науково-педагогічного супроводу регламентовано дії наукового керівника, що покращує якість підготовки магістрів. Виконання кожної фази, стадії та етапів в процесі здійснювалось методом послідовної та паралельної організації роботи, що сприяє оптимізації ходу дисертаційного дослідження [3, c. 50]. Оскільки в склад когнітивного компонента компетентності входить мотиваційна складова, то очевидно виникає необхідність рішення наукової задачі формування мотиваційної складової:

К = ЗУН + ОЯ + Мвн (1)

де, К – когнітивна складова компетентності; ЗУН – знання, уміння і навики; ОЯ – особові якості; Мвн – внутрішня мотивація студента. Експериментально встановлено, що педагогічний процес позитивно реалізовується при зміні коефіцієнта мотивації (М) в діапазоні [0 ≤ М ≤1]. Коефіцієнт може приймати і негативні значення [–1 ≤ М ≤ 0], це тоді коли негативно настроєний педагог до студента [4, c. 21].

Рис. 1 - Фаза проектування магістерської роботи [4]

Надзвичайно важливо є виконання даних етапів для написання магістерської роботи, адже може виникнути не повне розуміння теми чи не вірного ходу дослідження. По завершенню фази проектування, у нас виникає питання по оформленні результатів. Оформлення результатів - рукопис магістерської, автореферат магістерської, матеріал наукових заходів, фахових статей, НДР.

Аналіз і систематизація літератури - список використаної літератури.

Рис. 2 - Рефлексивна фаза магістерської роботи [4]

Загальна структура що наведена на рис.1,2 відповідає теоретико-методологічній основі розробленої А. М. Новиков, Д. А. Новиков [4]. Слід зазначити, що як теоретико-методологічну основу схвалює група рецензентів майже з усіх ключових наукових напрямків.

Саме тому з високою достовірністю можна стверджувати, що загальна структура підходить для досліджень за всіма науковими напрямами, проте відмінність все ж таки є. Тому можна розглядати вдосконалення методології написання магістерської роботи.

Виходячи з співвідношення (1) стає зрозумілим, що ключовою складовою педагогічного процесу є мотиваційний компонент студента, який необхідно сформувати на початковому етапі навчання. У зв'язку з цим Новиков А.М. розробив мотиваційний навчальний курс для аспірантів і студентів та успішно апробовано і упроваджено в освітній процес вищих навчальних закладів України, Росії, Казахстану. При цьому автор враховував застереження з небезпечним моментом, який може привести до зазіхання на право свободи аспіранта та студента, на які указує А. М. Новіков [4, с. 66].

Отже, ми вважаємо, що дослідницька компетенція – це сукупність набутих знань, вмінь та особистих якостей людини, які вона може активно використати на основі дослідження і аналізу навколишнього світу засобами індукції та дедукції.

Разом з тим, дослідницька компетентність залишається недостатньо вивченим питанням, а при різноманітності підходів відсутнє єдине розуміння її сутності та процесу розвитку. Навчально-дослідницька діяльність спрямована на формування дослідницьких умінь та навичок.