Наукова стаття Прийоми відтворення вікторіанської символіки квітів, коштовного каміння і титулів в українських перекладах

« Назад

Значні труднощі для сприйняття та розуміння соціокультурних розбіжностей між англійською та українською культурами представляють особливості застосування англійцями різноманітних титулів. Такі нюанси вікторіанської культури мають бути враховані при перекладі. Класова структура англійського суспільства (особливо вищі його верстви) має складну ієрархію звань та рангів і передбачає існування складної системи звертань, які застосовували його члени у процесі спілкування. Дж. Ґолсуорсі намалював портрет місіс Бейнз, жінки, яка своєю поведінкою та зовнішнім виглядом претендувала на право зватися аристократкою: “The only thing against her was that she had not a double name”. – “Єдине, чого їйбракувало, – цеподвійногоімені”. Читачеві перекладу може бути незрозуміло, що означає ця фраза, тому у перекладі варто пояснити. “Double-barrelled name” (прізвище з двох частин) в Англії є ознакою родовитості. Таке прізвище збільшує престиж його носія, а в англійському суспільстві такого роду нюанси сприймаються дуже чутливо. На початку XX ст. Сомса Форсайта, вихідця з середнього класу, приємно лоскоче аристократичне походження його зятя Майкла Монта, історію родини якого занесено до “Книги баронетів”. У тексті перекладу відсутнє пояснення англійської соціокультурної одиниці “баронет”. “Bart” – скор. від “baronet” – перший (згідно з ієрархією) спадковий дворянський титул. “Перший” зовсім не означає – “найголовніший”, “найбільш привілейований”. Баронет – це найменший з англійських титулів. Знання такої інформації може допомогти читачеві зрозуміти прихований зміст багатьох вікторіанських романів, оскільки титул “баронет” часто зустрічається у творах англійської літератури. Наприклад, Джон Фаулз, представляючи персонажа роману “Коханка французького лейтенанта» Фрімена, пише: “…or pouncing on the first chance of a title that offered for his dearly beloved daughter. To give him his due, he might have turned down a viscount as excessive; a baronetcy was so eminently proper”. У перекладі слід підкреслити нерівноцінність цих двох титулів: “Він вхопився за першу-ліпшу можливість зробити свою кохану донечку титулованою особою. Втім, треба віддати йому належне: він би, мабуть, відмовив віконтові, це було б уже занадто; а от баронетство – саме те, що треба (переклад наш. – Ю.Ч.)”. “Viscount” означає почесне звання, що було проміжним між графом – “earl” та бароном “baron”. “Віконт” – звання, вище, ніж “барон”, яке у свою чергу є вищим, ніж “баронет”. Успішний комерсант містер Фрімен, який розбагатів завдяки своїм прибуткам від галантерейних магазинів, мріяв про перехід своєї доньки до аристократичного суспільства. Такий перехід у Британії не можна було придбати за гроші, а можна було набути, лише ставши дружиною аристократа. Герой роману У. Коллінза “Жінка в білому” Сер Персіваль Глайд йде на злочин: для того, щоб присвоїти собі титул баронета, він по-шахрайському виправляє запис у церковній книзі. Отже, титули посідають важливе місце у британській картині світу і заслуговують на вдумливе відтворення при перекладі.

Велику кількість культурно- та темпорально-маркованих знаків Вікторіанської доби породжує у житті та літературі англійців колоніальна тема. Ці знаки і зараз викликають у англійців чіткий “асоціативний шлейф”, який необхідно відтворити у перекладі. Культурно-марковані знаки “Indian nabob”, “collector of Boggley Wollah”, ціннісні складники понять “Colonel”, “corporal” з’явилися у картині світу Британії унаслідок дуже інтенсивного взаємообміну культур цієї країни з країнами, які вона протягом XIX століття перетворювала на власні колонії. Ці знаки викликають низку соціокультурних асоціацій, які майже одразу стають явними для англійця, але залишаються незрозумілими та невідкритими для читача перекладу. Англійське “Colonel” не є абсолютним відповідником слова “полковник” на семіотичному рівні. “Асоціативний шлейф” цих знаків у двох культурах, британській та українській, є асиметричним. В Англії це військове звання набуває значення титулу, позаяк полковники у цій країні мали високий соціальний статус. Дружина полковника отримувала статус “леді”. Читаючи у Теккерея, Діккенса та інших – “Colonel”, англієць одразу уявляє людину заможну, наділену високими моральними якостями, виховану відповідно до ідеалів аристократії. Поряд з “Colonel” англійське “corporal” стає у Теккерея “тільки непомітним капралом”  Читач, не обізнаний з політикою Англії періоду правління королеви Вікторії, який не читав про колонії Британської Імперії в Індії, не зможе уявити Джоза Седлі – справжнього “Indian nabob”, “collector of Boggley Wollah”. Пояснення цих культурно-маркованих знаків подається у коментарі перекладачки О. Сенюк: “Набоб – спершу титул володарів провінцій в імперії Великих Моголів. Потім так почали називати багатих індійців і тих європейців, що розбагатіли в Індії”. “Collector of Boggley Wollah” – “збирач податків у Боглі-Уолагу”.

Складним для перекладу видається слово “Dowager”, яке часто зустрічається у творах вікторіанців. “Dowager” – жінка, яка успадкувала титул і високий соціальний статус від померлого чоловіка, землевласниця. “Dowager” – не просто “вдова”, а “шляхетна і багата вдова”. “But the three most distinguished …were the Dowager Lady Ingram and her daughters, Blanche and Mary (– Найпоказнішими з усіх – може, тому, що були найвищі – здавалися вдова лорда Інгрема та її дочки, Бланш і Мері”. Перекладач П. Соколовський обирає вдалий варіант, який дає можливість підкреслити високий статус, титул: “вдова лорда” є співзвучним щодо словосполучень “вдова короля”, “вдова герцога”. У перекладі О. Сліпої “асоціативний шлейф” культурно-маркованого знаку “dowager” повністю втрачається: “Та найзамітніші, найвищі в цілому товаристві були: вдовиця Інграм та її дочки Блянка і Марія” [4, c. 126]. Варіант “вдовиця” створює образ знедоленої, нещасливої жінки, а такі конотації, як багатство, знатність, аристократичне походження, навпаки, лишаються незрозумілими читачеві перекладу.

Не треба вважати, що такі нюанси британської культури не мають суттєвого значення. Вивчення англійської літератури переконує, що це не так. Соціокультурні розбіжності такого роду нерідко обігруються авторами у найрізноманітніших ситуаціях. Письменники кепк ують зі своїх персонажів, які надмірно хизуються аристократичним походженням, наприклад, В. Теккерей намалював комічний образ дружини майора О’Дауда, Пеггі О’Дауд, яка наказувала чоловікові представляти її не інакше, як: “Auralia Margaretta, lady of Major Michael O’Dowd, of our regiment, and daughter of Fitzjurld Ber’sford de Burgo Malony of Glenmalony, County Kildare and Muryan Squeer, Doblin…”. – “Орелія-Маргарета, дружина майора нашого полку Майкла О’Дауда, дочка Фіцджералда Берсфорда де Бурго Мелоні роду Гленмелоні, в графстві Кілдейр і Меріан-сквер у Дубліні”. Безглуздість і набундюченість такого довгого імені підкреслювалася розповсюдженим та звичним для усіх її друзів ім’ям “Peggy” – “Пеггі”, як називали її всюди. Все-таки титуловані особи в Англії у всі часи мали над головою особливий ореол, нижчі класи, буржуа та чиновники, вважали за велику честь бути представленими аристократу. Таким був Лестер Дедлок (“Bleak House” Ч. Діккенса), для якого людина без титулу (сам він носив титул баронета), взагалі була не людиною, а якоюсь нижчою істотою, створеною служити таким, як він.

Значні труднощі для перекладу представляє фалеристика. Ордена та регалії викликають в уяві читача оригінального тексту чіткий “асоціативний шлейф”, пов’язаний з численними символічними значеннями, відтворення яких вимагає від перекладача додаткових знань та ерудиції.

“Enter Lord Caversham, an old gentleman of seventy, wearing the riband and star of the Garter. A fine Whig type”.. – “Заходить лорд Кавершем, статечний пан років сімдесяти, на шиї у нього стрічка і орден Підв’язки. Являє собою прекрасний зразок старого віга”. Ще на початку п’єси О. Вайлд подає стислу характеристику героїв: “The Earl of Caversham” у перекладі – “Граф Кавершем, кавалер ордену Підв’язки”. Наголошуючи на значущості в англійській культурі титулів, треба зазначити, що титул “Earl” – “граф” у британській культурі не є тотожнім титулу “граф” у культурі інших європейських народів. У англійців існує два слова для позначення цього титулу: “count” та “earl”. “Count” – титул, який дарували людині як винагороду за почесні заслуги перед Вітчизною. “Earl” – спадковий титул, який належав тільки аристократу, який вів свій родовід з найдавніших часів. Отже, він означав приналежність до кореневої англо-саксонської аристократії. Для англійців ці два титули мають абсолютно різне значення. У перекладі ці конотації втрачені. Сина графа Кавершема Вайлд представляє як “Viscount Goring”, “viscount” – титул між графом “earl” та бароном “baron”. Також у цій комедії ми зустрічаємо титул “vicomte”, що означає “віконт”, титул нижчий за графа (comte) у Франції.

Важливими для розуміння художнього твору англійської літератури є також особливості застосування титулу “sir” – “сер”. Цей титул також дарували за особисті заслуги перед Вітчизною, і він ставав спадковим. Англійці, які отримували звання “knight” (“лицар”), мали титул “sir” (“сер”). Але треба зазначити, що “сер” не завжди був “баронетом”. Такі особливості англійської культури повинні знаходити відображення у перекладі, оскільки за їх відсутності у картині світу українського народу вони можуть ставати причиною виникнення лакун у процесі сприйняття та розуміння художнього тексту. Наприклад, назва п’єси Бернарда Шоу “O’Flaherty, V.C.” у перекладі російською мовою передана – “О’Флаэрти, кавалер ордена Виктории”. На наш погляд, перекладач п’єси обирає правильний шлях розшифрування абревіатури, яка міститься у назві п’єси, а також пояснює значення ордену Вікторії у коментарі: орден Вікторії – це орден, яким нагороджували за видатні заслуги перед Вітчизною. Винесена автором у назву абревіатура “V.C.” може залишитися невідомою читачеві перекладу, якщо перекладач не застосує комплексний підхід до перекладу: описовий переклад та пояснення у коментарі.

У ремарці до п’єси “Too true to be good” (“Як не гірко, це правда”) перекладачка Віра Топер цілком вірно передає речення: “His full style and title is Colonel Tallboys, V.C., D.S.O.”– Полностью его чин и звание гласят: полковник Толбойс, удостоенный креста Виктории и ордена “За примерную службу”. Перекладачка розшифровує абревіатури безпосередньо у тексті ремарки, що дає можливість читачам перекладу зрозуміти значення британських нагород. Це єдиний шлях, яким слід іти і перекладачам на українську мову, адже, хотілося б сподіватися, що повне зібрання драматичних творів Б. Шоу увійде в український літературний обіг.

“Star of the Garter” є виразним маркером британської культури в цілому та Вікторіанської епохи, зокрема (Лорд Стайн, герой роману «Ярмарок суєти», теж був кавалером цього ордену). “Орден Підв’язки” (Теккерей) завжди був і залишається зараз найвищою нагородою англійського лицарства. На нашу думку, цей маркер вимагає додаткового пояснення у тексті перекладу, тому що його «асоціативний шлейф» при перекладі втрачається.

Семіотична одиниця, представлена у тексті оригіналу лише одним словом, дуже часто має велике змістове навантаження, несе смисли, які у читача-англійця не викликають труднощів у процесі розуміння, але залишаються неясними для читача перекладу. Слово “whig” містить незнайомі для носіїв української культури конотації. Якщо звернутися до додаткових джерел, ми дізнаємось, що “віги” – це члени політичної партії, яка після так званої “Славетної революції” 1688 року, вела курс на підпорядкування королівської влади парламенту і вищим (аристократичним) класам суспільства. Віги були представниками старовинних аристократичних родів, що передбачає цілу низку характеристик. У перекладі ці характеристики залишаються непрочитаними і вимагають розшифрування.

Символіка квітів існувала в Англії ще за часів Вільяма Шекспіра, але вона не втратила популярності і у XIX столітті, адже за часів правління королеви Вікторії у світському суспільстві велике значення надавалося символам. Щоб висловити якусь думку, бажання, вікторіанці нерідко удавалися до заміни слів символами, якими найчастіше були квіти. Кожна квітка мала своє приховане значення. Іноді вікторіанці просто малювали ту чи іншу квітку замість того, щоб написати слово, і цей малюнок був у них ключем для розуміння. “Violet means faithfulness” – фіалка мала конотацію “вірність, лояльність”. Такий факт, що Айріні, покинувши Сомса, прийшла до Босіні з букетиком фіалок, може пройти поза увагою українського читача, але Дж. Ґолсуорсі вклав у цю деталь певний зміст, який слугує додатковим штрихом для розуміння характеру героїні. Без невеличкої довідки культурно-історичного характеру читачі перекладу зовсім втрачають цю смислову барву. Не менш символічним є букет гарденій, який Айріні тримала в руках на балу у Роджера. “He caught the perfume of the gardenias that she wore,…”. – “На Сомса війнуло пахощамигарденій,…”. Гарденія – велика біла квітка з п’янким ароматом, виступає знаковим посиланням для вікторіанців, символом пристрасті. У “Давіді Копперфільді” Ч. Діккенса Стірфорс недарма називає Давіда “Daisy”, що означає “ромашка”, включаючи у це прізвисько символічний зміст – “чистий, невинний, щирий”. Внутрішньотекстові пояснення або, принаймні, коментар, збагатив би картину світу Вікторіанства для української аудиторії, яка не знайома з цими смисловими нюансами.

Коштовне каміння, як квіти та кольори, за часів правління королеви Вікторії було значущим. Виходило безліч брошурок і книжечок з описами таємних сил того або іншого коштовного каменя. Вікторіанець був добре обізнаний з символічними та містичними властивостями, які закріплялися за певною коштовністю. Цю символіку влучно використовували вікторіанські письменники для створення підтексту. “Lady Markby is a pleasant, kindly popular woman, with gray hair a la marquise and a good lace. Mrs. Cheveley, who accompanies her, is tall and rather slight. … She is in heliotrope, with diamonds. She looks rather like an orchid, and makes great demands on one’s curiosity. In all her movements she is extremely graceful. A work of art, on the whole, but showing the influence of too many schools”. – “Леді Маркбі приязна, симпатична пані; її сиве волоссяукладеноупишнузачіску a la marquise; вона вбрана у розкішні мережива. Місіс Чівлі, яка її супроводить, висока та гнучка. Сукнякольоругеліотроп, діаманти. Схожа на орхідею та викликає загальне зацікавлення. Усі її рухи дуже граціозні. В цілому вона – твір мистецтва, але із ознаками впливу надто численних шкіл”. Речення: “She is in heliotrope” у перекладі передано: “Сукня кольору геліотроп”. Для того, щоб зробити читання тексту пізнавальним процесом, доцільно розширити паратекст поясненням, що вікторіанці вважали геліотроп магічним каменем. Вони вірили у його здатність робити людину невидимкою. Це коштовний камінь – зеленого, з червоними візерунками, кольору. О. Вайлд, подібно до всіх вікторіанців, дуже захоплювався магією коштовного каміння. Популярність коштовностей пропагувала сама королева Вікторія. Переслідуючи суто прагматичну мету, а саме, заради реклами своїх копалин в Австралії, вона постійно носила опали. Внаслідок цього опал став улюбленою коштовністю англійського королівського двору, а за ним і буржуазії. Популярними були й інші самоцвіти, кожен з яких мав своє символічне значення і виконував, на думку вікторіанців, певну місію. Героїня п’єси “Ідеальний чоловік” місіс Чівлі, яку Вайлд вбрав у сукню кольору геліотроп, виявляється аферисткою, злодійкою, яка і краде, і обманює, і шантажує, і бере участь у політичних аферах. Для публіки глядачевого залу у вікторіанському театрі цей натяк був зрозумілим одразу. При перекладі художнього тексту необхідно враховувати усі його додаткові рівні.