Наукова стаття Енантіосемія як перекладацький виклик, на матеріалі творів Д. Д. Селінджера

« Назад

Безперечною залишається теза В. фон Гумбольдта щодо характеру мовленнєвої поведінки людини, який обумовлюється відповідною субкультурою. На думку соціологів і культурологів молодіжна субкультура є чи не найколоритнішою, що зумовлене, перш за все, однією з основних рис молодіжної психіки – прагненням самовираження, передумовою якого є усвідомлення молоддю своєї унікальності, неповторності, чим пояснюється і пошук власних форм вираження, до яких разом з манерою поведінки (іноді зухвалою), одягом, зачісками та певними жестами належить також і молодіжний сленг.

Молодь завжди намагалась протиставити себе світові дорослих і суперницьким молодіжним групам. У першому випадку – протест як реякція на негоди суспільства: на фальшивий пафос, брехню, образу особистості; в іншому – бажання позмагатися, здорова конкуренція стилів і форм, гра, в якій народжується новий стиль життя, нові форми мовлення. У такий спосіб реалізується людічеська (ігрова) функція (від homo ludens – “людина, яка грає”), притаманна молодій людині подвійно: вона ніби граючись, або жартома створює нові яскраві мовні одиниці, чи до невпізнання (на перший погляд) змінює значення вже наявної в мові одиниці, спираючись на мотиви, що є відомими й зрозумілими лише їй. Подібні інновації вражають грою слів та дотепністю навіть найвідданніших мовофілів. Сленг в устах молоді слід розглядати як свідому вправу у словотворчості, або як спонтанне вираження винахідливості, кмітливості, гумору. Молодь вживає сленг, щоб бути колоритною, - позитивно, творчо, або ж негативно, але тільки щоб уникнути нудності та млявості буття. В такому випадку сленг виступає як засіб вираження бунтарського духу основи, бунтарських настроїв молоді, цього “покоління незадоволених”, як засіб повалення всіляких авторитетів, соціального протесту проти системи цінностей, яка склалася в суспільстві.

У цьому контексті вибір творів Д. Д. Селінджера в якості ілюстративного матеріалу нашого дослідження стає символічним. З одного боку, роман The Catcher in the Rye до сьогодні перебуває в самісінькій топ-десятці культурно-мистецьких явищ, які радикально змінили Америку, залишаючись актуальними [12, с. 20] . На думку видатного сучасного українського письменника та перекладача Юрія Андруховича, Селінджерів роман належить до тих книжок, до яких, уперше прочитаних вчасно, себто приблизно у Голденовому ж віці, потім хочеш і любиш повертатися і знаходити в цій, напозір, простій забавній тканині, в цьому звичайному наративі, в цьому нехитрому чтиві, дедалі глибші знаки. Проте інтерпретація таких знаків може бути діаметрально протилежною – саме цю книгу (до речі, свою улюблену) купив ранком 9 грудня 1980 року Марк Дейвід Чепмен, який увечорі того ж самого дня застрелив Джона Ленона. Все це робить переклад творів Д. Д. Селінджера, візитівкою яких є молодіжний сленг, справжнім викликом для перекладача.

Сленг сприяє cтворенню лінгвістичної картини світу, яка представляє об’єктивну дійсність у перегорнотому вигляді – загальноприйнятні позитивні цінності висміюються, дискредитуються, а численні поняття, варті осуду з загальноприйнятої точки зору, яка є закріпленою в національній мові, – реабілітуються, нейтралізуються.

Особливий інтерес має здатність одного сленгового елемента в залежності від соціальної ситуації спілкування, рольових відношень комунікантів, мовленневого контектсту набувати різні, навіть, полярні емоційні відтінки. Сутність цього найцікавішого лінгвістичного явища, яке інколи називають навіть “екзотичним“, полягає в можливості зміни знака аксіологічної оцінки на протилежний у словах, що поєднують у собі протилежні значення. Незважаючи на привабливість цього лінгвістичного феномена для дослідників та його тривалим перебуванням у науковому вжитку (цей термін був введений в філологічну науку ще наприкінці XIX століття професором В.Ш.Шерцлем), у науковому світі досі не спостерігається визначеності щодо питання про характер протилежності значень, що співіснують у семантичній структурі одного слова, та про місце енантіосемії в системі парадигматичних категорій лексичної семантики. Їснують припущення, що в даному випадку ми маємо справу з різновидом антонімії, або, що це – особливий вид омонімії, чи тип полісемії. Є гіпотеза, що це перехідне явище між цими лексико-семантичними категоріями. Вважаємо, що енантіосемія є полісемією, особливим видом внутрішньослівної антонімії, яке грунтується на всебічному аналізі субстандартного шару мовленнєвого наповнення творів Селінджера, енантіосемія передбачає поєднання в семантичній структурі одного слова протилежні за аксіологічним знаком значення (один із доказів на користь антонімії), що в деяких випадках можуть розглядатися як окремі значення (доказ на користь полісемії). Доведемо це декількома прикладами.

Сленгізм “tough” має найбільш поширене значення “крутий, кльовий“, яке безумовно має позитивний знак аксіологічної оцінки. Однак у семантичній структурі цього сленгізму є наявним і протилежне за знаком аксіологічної оцінки значення “невдалий, важкий“.

Навіть більш яскравим прикладом може послужити сленгова одиниця “hot”, у семантичній структурі якої поєднуються такі полярні за емоційною оцінкою значення, як “exciting, fashionable” та “pretending to be excellent but not so”, що можуть вважатися доказом внутрішньослівної антонімії. Але решта значень цього сленгізму: “alcohol intoxicated”, “sexually aroused” є лише різними значеннями, тобто виявом полісемії.

Різні дослідники визначали знак емотивної оцінки сленгізмів за різними показниками. Найчастіше за словниковими дефініціями, компонентами значення, контекстом і навіть за фонетичними характеристиками сленгової одиниці. Проведений нами аналіз сленгізмів переконливо довів необхідність комплексного підходу до інтерпретації енантіосемії сленгізмів.

Радикальна зміна знаку емотивної оцінки від “–“ до “+” можлива завдяки динамізмові і нестандартності мислення молоді, якій притаманна людiчеська функція, що виявляється в переосмисленні основи номінації в сфері сленгу, яке відбувається ніби грайливо. Саме в такій манері, будучи веденою духом бунтарства, прагненням до новизни та найповнішого і найяскравішого самовираження, молодь створює такі зразки “запаленої метафоричності”, що пронизані духом нігілізму, яким важко відмовити в доцільності та влучності.

Яскравим прикладом цього явища може бути слово hot та його похідні. З актуалізованою семою позитивної оцінки це слово в значенні “дуже” вживає персонаж твору “The Catcher in the Rye” Голден Колфілд, коли хлопець розповідає про своє спостереження за футбольним матчем:

You could’t see the grandstand too hot.

Але hot як складова зіставного складеного прикметника hot-shot має презирливий відтінок у висловленні Голдена щодо рекламування його школи:

They advertise in about a thousand magazines, always showing some hot-shot guy on a horse jumping over a fence.

Таке значення сленгізм hot-shot, словникове значення якого є меліоративним – “exciting, fashionable”, “першокласний”, набуває в устах Голдена, який зневажає свою школу Пенсі, де виховують піжонів та лицемірів, і в загальному контексті, який передає атмосферу фальші цього закладу. Правильність нашого висновку підтверджується і нашим респондентом – представником тієї самої генерації американського суспільства, який диференціював значення цього сленгізму як “pretending to be excellent but not so; false”.

Аналогічні почуття – несприйняття фальші – оволодівають і персонажем оповідання Зуї, якого дратує наречений його сестри Френні, бо він пишається своєю належністю до коледжу Ivy League, хоч і є справжнісенькою посередністю. Все, що він робить, спрямоване на те, щоб “show off his hot little Ivy League intellect”.

У цьому випадку принизливий відтінок пейоративного значення підсилюється негативною конотацією прикметника little, що стає очевидним на тлі загального контексту, який передає світогляд юнака, для якого освіта в цьому закладі - лише справа престижу.

Негативна конотація сленгового елемента hot у значенні “alcohol intoxicated” більше відчувається в реплиці Голдена Колфілда, що передає критичне ставлення підлітка до містера Антоліні, який напився саме в той час, коли Голден сподівався на його допомогу:

Boy, he was really hot.

Ще один приклад полярної зміни знаку емотивної оцінки засвідчує така одиниця субстандартної лексики як freak, та похідний від неї прикметник freakish .

Словник Торна засвідчує походження цього слова – “a term of abuse directed by straights at homosexuals and later at those guilty of outlandish behavior &/or bizarre appearance”.

Саме в цьому значенні з явною пейоративною оцінкою вживає цей сленгізм маленький мудрець Тедді з оповідання Селінджера Teddy, стверджуючи:

I mean it’s very hard to meditate & live a spiritual life in America. People think you’re a freak if you try to.

Наш респондент надав дещо інший варіант значення цієї сленгової одиниці, а саме “strange, eccentric”. Таким чином, ця дитина відчуває ставлення прагматичного американського суспільства до високо чутливих, тонко організованих людей, як він. Саме таке – “freakish” –тобто екцентричне життя веде, з погляду оточуючих, головний герой оповідання Селінджера “Raise High The Roof Beam, Carpenters” – Симор:

“… you lead an absolutely freakish life like that when, you’re a kid, and so naturally you never learn to grow up”.

Надію вселяє лише те, що нечислені брати за духом, які сповідують високий ідеал життєвої поведінки, що полягає в любові та співчутті до людини, з гордістю усвідомлюють свою єдність людей з чистим поглядом на світ. Так гордо каже Зуі Глас про себе та свою молоду сестру Френні:

We’re freaks, the two of us, Franny and I, he announced, standing up.

Але в цьому випадку сленгізм freak вже має значення, в якому реалізується діаметрально протилежна за оцінкою сема, бо це слово було швидко підхоплене тими, кого їм намагалися образити, але вже як символ їх гордості, що підтверджується словником:

“The term was quickly adopted by the objects of abuse and used as a badge of pride in themselves”, та нашим інформантом, який інтерпретував цей сленгізм, як субстандартний еквівалент слова hippy.

Ці люди віддані ідеям добра та краси, а саме це закріплене в дефініції сленгізму freak словника NTC’s – “a person devoted to doing something”.

Таке явище співіснування діаметрально протилежних оціночних сем у структурі одного слова можна пояснити, на нашу думку, актуалізацією різних компонентів його значення. Тому можна погодитися з висновком Т. О. Трипольської, що “до структури значення кожного експресивного слова входять лексико-семантичні варіанти, пов’язані як із позитивною, так і з негативною оцінкою”. Це й природньо, тому що ці мовні одиниці характеризують реальні якості референта, які оцінюються різними номінантами по-різному, а іноді навіть полярно / протилежно. Переважна більшість пересічних членів прагматичного суспільства не сприймає або осуджує інакодумців, всі їхні вчинки розцінюються як відхилення від норми. Тому в їхніх актах номінації цих “диваків” актуалізується негативна сема –“outlandish behavior and / or bizarre appearance” – вони вживають це слово в його пейоративному значенні, тобто як образливе. Але самі члени цього духовного братства притримуються іншої думки щодо своєї життєвої позиції, яка базується на кращих людських якостях – природності, цільності та простоти. Вони відрізняються від сірого натовпу, що оточує їх, і пишаються цим. Тому у вжитому ними слові freak сема “outlandish behavior and / or bizarre appearance”набуває протилежного за знаком аксіологічного значення, й актуалізується сема позитивної оцінки “…devoted to doing something”, і воно несе в собі вже меліоративне значення, а отже є символом гордості.

Взагалі, подібна радикальна зміна знаку емотивної оцінки від пейоративної на меліоративну та навпаки є рисою, яка притаманна сленгові, бо він за своєю природою радикальний – відкидає будь-яку стриманість і не визнає мовленнєвих обмежень. До того ж носієм сленгу є чи не найрадикальніший прошарок будь-якого суспільства, а саме молодь, якій притаманний критичний настрій, що межує часто зі скептицизмом і нігілізмом, схильність до переоцінки цінностей. Молодіжне мовлення щедро постачає матеріал, що ілюструє цю рису, притаманну сленгові.

Подібний динамізм, який виявляють представники молодої генерації в галузі своєрідної номінації, можна пояснити ще й характером освіти американської молоді в той період.

Як свідчить Деніел Бурстін, до 1920 року набір у середні школи збільшився в чотири рази. У США до 1930 року більше половини підлітків віком від 14 до 17 років навчалися в середній школі, а пропорція американців віком від 18 до 21 року, що були студентами коледжів, досягла 1/10 і продовжувала зростати далі. А саме в цих навчальних закладах, більш за все в коледжах гуманітарного профілю, студенти знайомляться з вільнодумним і критичним ставленням до життя. Вони відкривають для себе Фрейда, Маргарет Мід (відомого американського антрополога, об’єктом вивчення якої була особистість), Платона і Ділана Томаса (британського поета, в ліриці якого прослідковуються паралелі з ідеями Фрейда та Біблії). Молоді відкривається історія, філософія, літературна критика і навіть лінгвістика. Внаслідок цього студентська молодь починає набувати “зерен софістики”. Можливо, ця софістика була більше напускна, ніж реальна. Але вона призвела до появи своєрідної лінгвістичної “патини”, яка характеризує мовлення студентської молоді. Її представники отримують задоволення, демонструючи свою софістику лінгвістичними засобами, а саме змінюючи, “перекручуючи” звичайне значення окремих слів, що належать до фонду літературного стандарту, чи вже існуючих сленгізмів. До того ж, вступаючи до середньої школи, коледжу, чи до університету, молода людина переживає кризу ідентифікації людини (термін Хеберлін та Ніклауса) – під впливом зовнішніх факторів вона перейшла від однієї соціальної групи або культури до іншої, не маючи можливості встановити належні зв’язки в новій групі. Представники молодої генерації потрапляють у ситуацію постійного психічного стресу. Це явище, як вважає Курченко, дозволяє дещо пояснити в механізмі зміни знаку емотивної оцінки. Цілком імовірно,що саме таким способом молода людина намагається зняти емоційну напругу, бо сленг потребує значно більшої емоційної напруги, ніж стандартна лексика, адже на кардинальну зміну характеру емотивного заряду потрібні додаткові енергетичні витрати. Тобто, подібні зміни знаку емоційної оцінки сленгізму від “+” до “-” та навпаки є своєрідним емоційним клапаном, необхідним для запобігання справжнього вибуху емоцій. Яскраві приклади сленгових одиниць з широким діапазоном значеннь – від меліоративного до пейоративного – та можливості їх варіювання у творах Селінджера підтверджують цю точку зору, бо більшість його персонажів переживають саме таку кризу, яка посилюється відчуттям вітчуження (особистого та соціального), яке стало в США ознакою XX-го століття. Отже, саме кардинальні зміни знаку емоційної оцінки сленгізмів, які використовуються цими найкращими представниками двох поколінь американської молоді, є можливістю дати вихід їх емоціям, що є незрозумілими для сірого натовпу, який їх оточує, й одночасно їхня різка оцінка та протест проти цього байдужого середовища.