Вступ

Розділ 1. Поняття «банківської діяльності» в законодавстві та юридичній літературі

Розділ 2. Види банківської діяльності

Розділ 3. Проблеми, які існують в правовому регулюванні здійснення банківської діяльності

Висновки

Список використаних джерел

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки потребує від українських комерційних банків підвищення ефективності керування банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу правового регулювання. У той же час, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їх сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи рішення виникаючих проблем.

Сьогодні одним із найбільш динамічних секторів української економіки є банківський, що показує високі кількісні темпи росту і якісні характеристики, властиві, агентам ринкової економічної системи відношень. Його розвиток обумовлює необхідність удосконалювання методів економічного аналізу, бухгалтерського обліку, планування і контролю діяльності.

Діяльність комерційних банків піддається аналізу з боку Центрального банку, податкових органів і органів статистики, аудиторських фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені державними регулюючими органами аналітичні показники і форми звітності, що включають бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунок економічних нормативів максимального ризику на одного позичальника та інші показники, є основою для проведення зовнішнього аналізу діяльності банку і дозволяють одержати уявлення про його фінансове становище. Однак такий аналіз охоплює лише найбільш загальні сторони діяльності банку, оскільки доступні тільки зведені звітні дані.

Для ефективного вирішення безпосередньо управлінських задач, досягнення стійкого і прибуткового функціонування банку необхідно проведення глибокого аналізу всіх сторін його діяльності на основі внутрішній інформації: рентабельності комплексу послуг що надаються і операцій, окупності виробничих витрат, прибутковості функціонування окремих підрозділів і ін. Особливу важливість подібний аналіз придбає в умовах конкуренції, що загострилася, на банківських ринках, посилення регулюючих обмежень із боку державних органів, банкрутств, що почастішали, і відкликань ліцензій комерційних банків.

Банки як комерційні підприємства, працюють заради одержання прибутку. Аналіз дохідності та прибутковості (як складова частина економічного аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про стан самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні. Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, але і для всієї країни в цілому, і банкрутство банків тягне за собою збитки його клієнтів (депонентів): підприємств і населення. Відомо, що, якщо у банка будуть «здорові» клієнти, тоді і сам банк у такому випадку буде процвітати, і навпаки. Але в той же час, якщо банк виявиться у важкому фінансовому становищі і не зможе вчасно і цілком виконувати свої зобов’язання, то клієнти такого банку теж можуть істотно постраждати, тому що вони бережуть свої кошти на різних банківських рахунках. Стабільність економіки країни також багато в чому залежить від стабільності банківських установ, що у свою чергу досягається за допомогою проведення комплексного і всебічного економічного аналізу банківської діяльності.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Деякі теоретичні та практичні аспекти щодо правового регулювання банківської діяльності, висвітлені у працях таких науковців: В.В. Кравчук, І.Б. Заверуха, І.М. Дудик, В.В. Коваленко, Т.М. Падалко, Є.В. Чирикин, та інші.

Мета і завдання роботи. Метою курсової роботи є дослідження правового регулювання банківської діяльності. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дати загальну характеристику поняттю «банківської діяльності» в законодавстві та в юридичній літературі;

- охарактеризувати види банківської діяльності;

- проаналізувати проблеми, які існують в правовому регулюванні здійснення банківської діяльності.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи є правове регулювання банківської діяльності. Предметом є нормативно-правові акти та наукові юридичні джерела, в яких розглянуто питання правового регулювання банківської діяльності.

Значення. Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що на підставі аналізу нормативно-правових актів та наукових джерел визначено певні проблеми правового регулювання банківської діяльності.

Структура курсової роботи. Дана курсова робота складається із вступу та трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

В курсовій роботі проаналізовано закони, що регулюють банківську діяльність, нормативно-правові акти Національного банку України з цих питань, а також наукові юридичні джерела, в яких розглянуто ті чи інші аспекти банківської діяльності. Це надало можливість досягти поставленої мети та вирішити поставлені завдання. Основні результати курсової роботи можна сформулювати наступними положеннями.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківська діяльність – це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Аналіз законодавства дає можливість вважати, що про банківську діяльність можна і слід говорити тоді, коли банки здійснюють ті чи інші дії з фінансовими інструментами, в якості яких виступають гроші, цінні папери і валютні цінності. Тобто, банківська діяльність - це сукупність дій банківської системи з приводу обороту грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, збереження і як товару.

У правовому значенні банківська діяльність – це сукупність дій, що регламентуються фінансово-правовими нормами щодо банківських операцій, діяльності щодо створення та функціонування банків та інших фінансових установ, які є елементами банківської і фінансової системи з метою стабільної і організованої фінансової діяльності держави.

До видів банківської діяльності відноситься:

1) залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

2) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

3) відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Детальний аналіз законодавчого регулювання банківської системи свідчить, що воно перебуває на етапі становлення, та незважаючи на позитивні здобутки ще не повною мірою відповідає потребам ринкової економіки. Зокрема, вітчизняні науковці виділяють низку негативних рис вітчизняного банківського законодавства, які полягають у наступному: правове регулювання банківської діяльності здійснюється за допомогою великої кількості ієрархічно розміщених підзаконних нормативно-правових актів; нормативна база досить часто змінюється і доповнюється, що ускладнює процес правового регулювання; між чинними загальними і спеціальними нормативно-правовими актами існує багато протиріч, що тягне не правильне застосування норм; відсутній єдиний кодифікований нормативний акт з банківської діяльності; при наявності великої кількості нормативних актів, спеціальних законів у банківській сфері недостатньо; доступ до оперативної інформації щодо правотворчої діяльності уповноважених органів досить обмежений.

Зазначені недоліки можуть бути усунені шляхом прийняття Банківського кодексу України. Систематизації банківського законодавства повинна здійснюватися за допомогою інкорпорації та кодифікації. Інкорпорація банківського законодавства передбачає приведення до певної системи нормативно-правових актів, що врегульовують банківські відносини, за певними критеріями.