Курсова робота Японське економічне диво

Вступ

1. Реформи американської окупаційної адміністрації та їх вплив на подальший розвиток Японії

2. Період 60-70-х рр. в економічній історії Японії

Висновки

Список використаних джерел

Післявоєнний розвиток Японії, який характеризувався стрімким підйомом економіки на базі проведених інституціональних реформ, продемонстрував значні можливості японської економічної моделі. Маючи свої переваги і недоліки, ця модель несе на собі відбиток цієї двоїстості, яка в цілому була характерна і для історії, і для економіки післявоєнної Японії. Ця подвійність полягала в тісному переплетенні нових інститутів, запозичених в період окупації, з власними інститутами, помітно зміцнилася в період мобілізаційної економіки.

Економічні реформи, що відбулися в Японії відразу після Другої світової війни, мали безліч різних передумов, обумовлювалися десятками факторів, починаючи з політичних та ідеологічних і закінчуючи демографічними та науково-технічними. Однак, незважаючи на їх велику кількість, інституціональні фактори займають у цій системі особливе місце. Це обумовлено тим, що в Японії інститути-традиції, звичаї, формальні і неформальні правила поведінки грали і продовжують грати ключову роль.

Повоєнні економічні успіхи нерозривно пов'язуються з наявністю в Японії особливого інституційного середовища. Суворе дотримання встановлених правил здавна було запорукою раціональної організації досить різноманітних і складних господарських зв'язків і дбайливого використання обмежених природних ресурсів.

Усталені в суспільстві інститути чітко структурують поведінку економічних агентів, з одного боку, утруднюючи будь-які радикальні зміни, а з іншого боку, надаючи важливого стабілізуючого впливу на всіх учасників і дозволяючи владі в разі проведення рішучих реформ робити це ефективно без страху дестабілізації ситуації, втрати керованості країною, впадання в іноземну колоніальну або напівколоніальну залежність, звернення до контр реформ. Таким чином, внутрішня інституційна структура японського суспільства сама по собі стала фактором, що зумовив характер, напрямок і успіх повоєнних реформ, а також можливість подальшого економічного зростання.

Потерпівши нищівної поразки у Другій світовій війні Японія приступила до радикальних економічних і політичних реформ, які дали реальний імпульс відродженню країни та її економіки.

Багато японських фахівців підкреслюють, що для правильного розуміння тих факторів, які Японія використовувала для прискореного зростання своєї економіки, важливо звернутися до періоду закінчення війни, який дав стимул процесу сходження країни до економічних та науково-технічних висот сьогоднішнього дня.

Відчувши гіркоту поразки, стан повного краху, Японія як країна з невисоким рівнем економічного розвитку повинна була докорінно змінити національне і економічне мислення, вибрати для себе принципово нову стратегію розвитку. Ця стратегія спиралася на принциповий відхід від минулого, створення нової структури економіки і нової техніки, нових стимулів до праці, демократизацію суспільства, розвиток ринкових відносин та підприємництва. З часом на шляху розвитку Японії встав і більш конкретний орієнтир - США.

Капітуляція Японії 2 вересня 1945р. Країна була окупована американськими військами. Її економіка перебувала в стані повного хаосу. Випуск промислової продукції скоротився до 20 % довоєнного рівня. Як і в Німеччині, в країні збереглося пряме розподілення продукції. Процвітала інфляція. Економіка відроджувалася повільно: Довоєнний рівень виробництва був відновлений не в 1949 році, як у Західній Європі, а тільки до 1953р. як і в Німеччині, програма відновлення господарства Японії була розроблена за ініціативи окупаційної адміністрації, особисто її командувача - генерала Д. Макартура. Була запрошена група американських підприємців та менеджерів на чолі з Доджем, який і розробив відповідну програму на 1946 - 1952 рр.

Ринкові та демократичні реформи поєднувалися в Японії з широким застосуванням важелів державного регулювання економіки.

На період дії програми реформування піддавалися всі сторони суспільно-економічного життя країни, включаючи суспільний лад, господарський уклад і державний устрій. Почався активний процес демілітаризації та демократизації Японії, переходу від тотальної командної економіки з упором на адміністративно-контрольні функції до ліберальної ринкової. Значний розвиток отримали підприємницькі та ринкові структури.

Головною з демократичних реформ став розпуск дзайбацу, або холдингів, які тримали у своїх руках акції закритих вертикальних концернів у військово промисловому комплексі країни. Були зруйновані гігантські промислові і торгові компанії, а їхні акції пущені у вільний продаж.

Поряд з сильними сторонами японська економіка має і слабкі сторони, деякі з них носять вроджений характер. Але, тим не менш, Японія зуміла за короткий історичний термін зайняти одне з провідних місць у світі за економічною потужністю.

Практична відсутність військових витрат досить сприятливо позначилося на економічному розвитку країни. Велику роль у створенні феномена японського економічного дива грала політика у сфері оплати праці, активізації людського капіталу і масової закупівлі технічних нововведень за кордоном.

У Японії дуже серйозно була сприйнята думка про те, що недоплата трудових зусиль або, що ще гірше, вирівнююча оцінка істотно різних результатів праці, а також економічно необґрунтована переплата не сприяють зростанню продуктивності праці, а також економічно необґрунтована переплата не сприяють зростанню продуктивності праці колективу, створенню позитивного клімату на виробництві. Японському капіталу вдалося зацікавити широкі маси трудящих у продуктивній праці шляхом продуманої системи його оплати відповідно до кількісних і якісних параметрів, з урахуванням кінцевих результатів не тільки окремого працівника, але і всього кадрового складу підприємства.

У Японії звертають на себе увагу так звані соціальні контракти, мета яких не допустити конфліктних ситуацій шляхом переговорів і залучення профспілок у систему прийняття рішень. Так, широко практикується проведення консультацій між менеджерами та представниками профспілок з конкретних питань управління виробництвом, складання планів і колективних договорів, умов праці і т.д. крім цього промисловий бізнес підтримує тісний контакт з урядовими відомствами і банківським капіталом.

Спочатку запозичення Японією чужої техніки і технології мало характер простої імітації. Однак поступово імітація переросла в серйозну переробку вихідної ідеї та її технологічне втілення. Японія стала закуповувати найкращі американські зразки виробів або ліцензій і створювати на цій основі практично нові продукти більш високої якості.

Японія являє собою яскравий приклад поєднання жорстокого протекціонізму з агресивною експортною політикою. Високий протекціоністський бар'єр не привів до ізоляції японської промисловості від зовнішнього світу. Більш того, з часом протекціонізм став служити Японії не тільки засобом захисту вітчизняних виробників, а й інструментом агресивного експорту, покликаного завойовувати зовнішні ринки, але при цьому лише дозовано відкривати свої ринки для іноземних товарів.

1. Історія Японії (1945-1975). - М, 1978. - С. 10

2. Конституція Японії // Конституції зарубіжних держав. - М, 2001. - С. 391.

3. Кутаков Л. М. Нариси новітньої історії Японії 1918-1963 - М, 1965. - С.102.

4. Договір у Сан-Франциско // Хрестоматія з новітньої історії - М, 1961 - С. 75.

5. Договір про гарантії безпеки між Японією і Сполученими Штатами Америки // Вербицький С. І. Японо-американський військово-політичний союз. - М., 1972. - С. 271.

6. Кузнєцов Ю. Д., Навлицкая Г. Б., Сиріцін І. М. Історія Японії. - М, 1988. - С. 351.

7. Історія Японії (1945-1975). - М, 1978 - С. 15.

8. Економічні та політичні проблеми сучасної Японії - М., 1963. - С. 11 Історія Японії ( 1945-1975 ). - М, 1978 - С. 20.

9. Леонтьєва Є. Японія: економічне становище, XX в. / МЕМО. - 2001. - С. 109.

10. Рамзес В. Б. Тернистий шлях до матеріального благополуччя // МЕМО. - 1999 року. - № 9. - С. 84.