Практичне заняття №6, Вибір методу й оцінка інтелектуального капіталу підприємства (об’єкта інтелектуальної власності)

« Назад

Завдання

Оцінити інтелектуальний капітал підприємства в цілому і за окремими його складовими. Зробити необхідні висновки.

Приклад

Нижче (табл. 10.13) наведено результати оцінки (методом бальної оцінки) рівня інтелектуального капіталу трьох підприємств Сумської області: науково-виробничого підприємства ТОВ "Турбомаш", що займається модернізацією насосного і компресорного обладнання; ТОВ "Горобина", що виготовляє лікеро-горілчану продукцію; АТЗТ "Сумський фарфоровий завод".

Таблиця 10.13 - Оцінки інтелектуального капіталу підприємств та його складових

Оцінка проводилася окремо за показниками людського, організаційного й інтерфейсного капіталів. Зокрема, були враховані показники:

1. Людського капіталу (окремо за категоріями: ІТР, робітники, менеджери):

- рівень освіти відповідно до профілю діяльності підприємства;

- стаж роботи за профілем;

- досвід роботи на експорт;

- ступінь оновлення фахових знань;

- раціоналізаторська активність;

- винахідницька активність;

- плинність кадрів;

- індивідуальна результативність праці;

- вікова структура персоналу;

- частка працівників, що мають учнів.

Індивідуальна результативність оцінювалася відносно до основних конкурентів (випуск продукції у грн на одного працюючого), а інші показники, - як частка працівників аналізованого підприємства, що мають відповідну освіту, стаж роботи, пройшли перепідготовку чи підвищення кваліфікації і т.д.

2. Організаційного капіталу, у тому числі:

- наявність прав власності на патенти, ліцензії, ноу-хау, товарні знаки, промислові зразки; інформаційне забезпечення, як технічне, так і власне інформаційне; програмне забезпечення. Ці показники оцінювалися порівняно з основними конкурентами;

- рівні прогресивності і технологічності конструкторської і технологічної документації (окремо); рівні сертифікації продукції, технологій і виробництв (окремо за якістю і екологічністю); рівні автоматизації і механізації робіт (з проектування, виробництва і управління); рівень наукомісткості технологій і продукції. Ці показники визначалися як частка сучасних конструкторських і технологічних рішень відповідно у їх загальній кількості, сертифікованої продукції в загальній її кількості тощо;

3. Інтерфейсного капіталу: - частка постійних споживачів, продукції, яка їм реалізується, прибутку від постійних клієнтів;

- правова захищеність торгової марки;

- імідж торгової марки (оцінювався шляхом опитування споживачів);

- частка ринку товарної марки відносно до основних конкурентів;

- сталість контактів з постачальниками, посередниками, інвесторами та кредитно-фінансовими установами.

Вагомості показників визначалися експертним методом. У якості експертів були залучені представники персоналу підприємств, їх економічних контрагентів та споживачів.

З метою збереження комерційної таємниці фактичні дані, що характеризують діяльність підприємств, та оцінки за окремими показниками автором не наводяться.

Узагальнені оцінки капіталів-підсистем (людського, організаційного, інтерфейсного) зазначених вище підприємств виконувалися за формулою (8.4)

Вагомість показників визначають експертним методом. Відповідно до формули (8.4) кращим є менше значення комплексної оцінки (в ідеалі Ок = 0).

Для наочності отримані оцінки переведено в обернені (максимальна оцінка - 1, мінімальна - 0).

Аналіз отриманих результатів (див. табл. 10.13) свідчить, що найвищий рівень людського капіталу має науково-виробниче підприємство ТОВ "Турбомаш", що є цілком природнім, оскільки воно спеціалізується на унікальних інжинірингових розробках і виготовленні наукоємної продукції за індивідуальними замовленнями. ТОВ "Турбомаш" має й вищий рівень організаційного капіталу, що також пояснюється специфікою його діяльності, пов’язаною з виконанням різнопланових замовлень, тоді як ТОВ "Горобина" та АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" властивий значно вищий рівень інтерфейсного капіталу, оскільки вони спеціалізуються на виготовленні стандартної продукції і успіхи їх діяльності значною мірою залежать від налагодженості та сталості контактів з діловими партнерами.

Порівняння інтегральних оцінок інтелектуального капіталу вказаних підприємств є некоректним, оскільки вони належать до різних галузей, а, відповідно, вагомості (значущості) їх складових потенціалів-підсистем є різними.