Курсова робота Внутрішнє середовище організації, Особливості і характеристика

Вступ

1. Поняття внутрішнього середовища підприємства

2. Основні складові внутрішнього середовища організації та взаємозв’язок між ними

3. Характеристика основних складових внутрішнього середовища підприємства

3.1. Цілі організації

3.2. Структура підприємства

3.3. Технологія та її місце у системі елементів організації

3.4. Трудові ресурси організації

3.5. Організаційна культура підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Актуальність дослідження внутрішнього середовища організації зумовлена тим, що організація, як відкрита система, функціонує і розвивається завдяки наявності в ній певних елементів, які дають можливість своєчасно і адекватно реагувати на сигнали зовнішнього оточення. Ці елементи і складають її внутрішнє середовище. Чим краще розвивається внутрішнє середовище підприємства, тим більших результатів можна очікувати в кінцевому результаті.

Внутрішнє середовище формується під впливом різних факторів. З одного боку – це особливості ринку, вимогам якого внутрішнє середовище повинно відповідати. З іншого боку – це розміри організації. Великі підприємства із тисячами працівників вимагають зовсім іншого управління, ніж підприємства малого бізнесу.

Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовищеорганізації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те, що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва. Без врахування якісного та кількісного стану елекментів внутрішнього середовища не можна говорити про створення конкурентоздатного і довготривалого підприємства в ринкових умовах.

Об’єктом дослідження є внутрішнє середовище підприємства.

Предметом дослідження: складові елементи внутрішнього середовища підприємства, їх характеристика та особливості взаємодії.

Завданням для даної роботи є:

- розкриття поняття внутрішнього середовища підприємства;

- визначення основних складових внутрішнього середовища підприємства та дослідження взаємозв’язків між ними;

- огляд основних характеристик складових внутрішнього середовища підприємства.

Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Отже, позиції управління всередині організації в основному визначаються тим призначенням і тією роллю, які закликана реалізувати дана організація. У внутрішньо організаційному житті управління виграє роль координаційного початку, який формує та приводить у рух ресурси організації для досягнення нею своїх цілей. Менеджмент формує та змінює, коли це необхідно, внутрішнє середовище організації, яке представляє собою органічне поєднання таких складових, як структура, кадри, організаційна культура, та здійснює управління функціональними процесами, що проходять в організації.

Структура організації відображає складене в організації виділення окремих підрозділів, зв’язки між цими підрозділами та об’єднання їх в єдине ціле. Вихідним в побудові структури є проектування роботи (тобто прийняття системи автономних робіт, конвеєрної, модульної чи бригадирської форми роботи). Від проектування роботи багато залежить у внутрішньому житті організації, тому менеджмент повинен приділяти цьому дуже велику увагу та періодично проводити перегляд з проектованої системи робіт. Наступним кроком у формуванні структури організації є виділення структурних підрозділів, які ієрархічно пов’язані між собою та знаходяться у постійній виробничій взаємодії.

Менеджмент повинен визначити організаційні розміри структурних підрозділів, їх права та обов’язки, систему взаємодій та інформаційні зв’язки з іншими підрозділами, повинен поставити перед ними задачі та наділити необхідними ресурсами. Від уміння вирішити усі ці питання дуже сильно залежить успіх функціонування організації.

Внутрішньо організаційні процеси, які формуються і направляються менеджментом, включають в себе три основні під процеси: координація, прийняття рішень, комунікації.

Технологія, що включає в себе технічні засоби та способи їх комбінування і використання для отримання кінченого продукту, є предметом пильної уваги зі сторони менеджменту. Управління повинно вирішувати питання технологій та здійснення їх найбільш ефективного використання. В сучасних умовах менеджмент не повинен дивитися на технології тільки з точки зору підвищення продуктивності та ефективності. Дуже важливо врахувати те, як нові технології можуть вплинути на клімат всередині організації, як вони можуть подіяти на її „організм”.

Кадри являються основою будь-якої організації. Менеджмент формує кадри, встановлює систему відносин між ними, включає їх в процес спільної роботи, сприяє їх розвитку, навчанню та просуненню по роботі. Люди, які працюють в організації, дуже відрізняються один від одного по багатьох параметрах: стать, освіта, вік, національність, сімейне положення та ін. В зв’язку з цим менеджмент повинен будувати свою роботу з кадрами таким чином, щоб сприяти розвитку позитивних результатів в поведінці та діяльності кожної окремої людини та намагатися усунути негативні наслідки його дій.

Організаційна культура здійснює сильний вплив як на її внутрішнє життя, так і на її положення у зовнішньому середовищі. Організаційна культура складається з стійких норм, уявлень, принципів та вірувань відносно того, як дана організація повинна і може реагувати на зовнішній вплив, як слід вести себе в організації, який смисл функціонування організації та ін. Носіями організаційної культури є люди, але виробляється вона та формується в значній мірі менеджментом, зокрема, вищим керівництвом. Організаційна культура може відігравати велику роль у мобілізації всіх ресурсів організації на досягнення її цілей. Але й також може являтися потужним гальмом на шляху досягнення цілей, в особливості якщо для цього знадобиться проведення змін. Тому менеджмент приділяє велику увагу рішенню питань формування, підтримки та розвитку організаційної культури.

1. Вейлл П.Б. Культура предпринимательства и культура организации: Часть 1. — М.: АКДИ «Економика и жизнь», 1994. — 95 с.

2. Воєводін С.А Економічний механізм керування промисловим виробництвом. - Київ: Вища школа, 1991.-159с.

3. Генкин Б.М., Конакова Г.А., КочетковВ.И.и др. Основи управления персоналом. – М.:Висщ.шк.,1997 – 383с

4. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.- К., 1999. -192с.

5. Гурков И. Стратегии виживания промишленних предприятий в нових условиях // Вопроси економики. – 1995. - №6. – C.19-21.

6. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2001. – 228с.

7. Забелин П. Основы корпоративного управления концернами. – М.: «Издательство ПРИОР», 1998. – 176с.

8. Мескон М.Х. Мотиваційний клімат організації // Керування персоналом. - 1998. - №5. - C.6.

9. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 352с.

10. Стадник В.В. Йохна М.А Менеджмент. Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.

11. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш,1997. – 456 с.

12. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А. Саломатина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА–М, 2000. – 669с.

13. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. К.: Академвидав, 2003. – 608с.

14. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Знання, 1998. – 512с.

15. Якименко В.С. Внутрішня будова підприємств. – Харків, 2000.