Тези Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні
Код роботи: 2348
Вид роботи: Тези
Предмет: Інноваційний розвиток підприємства
Тема: Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні
Кількість сторінок: 5
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: безкоштовно
Тим не менш, в сучасній Україні не існує жодного механізму соціального, політичного, економічного, який блокував би запуск будівництва інноваційної економіки. Інноваційна економіка в нашій країні може бути побудована виключно на базі фундаментальних ринкових цінностей, але з одночасним переосмисленням ролі держави. Будівництво інноваційної економіки в Україні - це складна соціально-економічна задача, яка може бути вирішена в історично доступні для огляду терміни.
1. Амоша О.І. Організаційно-економічні механізми активізації інноваційної діяльності вУкраїні / О.І. Амоша // Економіка пром-сті. – 2006. – № 5. – С. 15–21.
2. Андрушків Б.М. Інноваційна діяльність підприємств та організацій як метод стабілізації економіки регіонів України / Б. М. Андрушків, Н. Б.Кирич, О. Б. Погайдак // Вісн. економ. науки України. – 2009. – №1 (15). – С. 23–25.
3. Висоцька І. Б. Стан та проблеми інноваційної діяльності промисловості України / І.Б. Висоцька // Наук. вісн. НЛТУ України. – 2008. – №18.10 – С. 279 –285.
4. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку /Валерій Михайлович Геєць; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2009. – 864 с
5. Говоруха Ж. А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України / Ж. А. Говоруха // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С. 107–114.
6. Ільченко О.О. Управління інноваційними витратами на основі системиобліку: таргет-костінг / О.О. Ільченко // Наук. вісн. ДАСОА. – 2009. – № 1(22) – С. 43–46.
7. Корінько Н. Д. Інновації у діяльності суб’єктів господарювання / Н.Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 149–154.
8. Нежиборець В.І. Розвиток інноваційної діяльності в Україні як умова забезпечення конкурентоспроможності економіки / В.І. Нежиборець //Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 5. – С. 48–54.
Ключові слова: інноваційна діяльність, технології, бізнес, інноваційна економіка, модель, інвестиції, Уряд, венчурна індустрія
Актуальність дослідження. Впровадження у виробництво інновацій набуває особливого значення у сучасній світовій економіці. У період світової кризи конкурентоздатними є підприємства, що активно впроваджують та використовують інноваційні технології. Україна продовжує розвиватися як країна з високою часткою сировинних галузей промисловості, а інноваційний розвиток, нажаль не став однією з головних ознак зростання національної економіки. Тому необхідно ідентифікувати ключові проблеми, що стримують інноваційну діяльність українських підприємств, та пошук шляхів їх вирішення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні, проблемами розвитку інноваційної діяльності займаються такі вчені: Амоша О.І., Андрушків Б.М., Висоцька І. Б., Геєць М.В., Говоруха Ж. А., Ільченко О.О., Корінько Н. Д., Нежиборець В.І. та інші.
Постановка завдання. Метою статті є вивчення сутності інноваційної діяльності та дослідження проблем розвитку інноваційної діяльності в Україні.
Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
- визначити актуальність даної проблеми для подальшого її дослідження;
- окреслити теоретичні основи інноваційної діяльності в Україні;
- визначити проблеми, що стримують інноваційну діяльність українських підприємств;
- розробити основні шляхи вирішення подальшого розвитку інноваційної діяльності Україні;
Виклад основного матеріалу дослідження. Проблемам розвитку інноваційної діяльності в Україні приділяли увагу широке коло вітчизняних вчених. Зокрема, О.І. Амошею опрацьовано методологічні підходи до інноваційного оновлення техніко-технологічної бази промислового комплексу України. Питанням теоретико-методологічних основ обліку і аналізу в управлінні інноваціями присвячені праці О. О. Ільченко та О.В. Мінакова. Формування обліково-аналітичного забезпечення інноваційної діяльності підприємств у своїх роботах вивчала О.В. Кантаєва.
У світовому досвіді не існує єдиної моделі побудови інноваційної економіки. Кожна з країн обирала свою модель розвитку економіки, побудованої на знанні [2, с.23]. «В Ізраїлі вся концепція інноваційної економіки практично закінчується на інтелектуальної власності, в країні немає великих інноваційних бізнесів. В Японії і Південній Кореї протилежна модель - практично немає малих інноваційних бізнесів. Існують моделі, які орієнтовані на технології, в яких практично відсутній фундаментальні науково-дослідні роботи, але присутня інноваційна економіка найсильнішого у світі рівня ».
Будівництво інноваційної економіки вимагає часу. США почали рішення задачі будівництва інноваційних моделей економіки на початку 1960-х і точно справилися з нею до початку 1980-х. 25 років знадобилося цій країні для вирішення такого завдання. Тайвань, маловідомий, один з очевидних лідерів в інноваційному світі, вирішив цю задачу за 25 років, почавши з 1970-х. Ізраїлю було потрібно близько 20 років, Південній Кореї 20 років. Дуже цікаві приклади Сінгапуру і Фінляндії. Ще на початку дев'яностих років Фінляндія ніким не визнавалася, не те що інноваційною економікою, а взагалі економікою, здатною до вирішення цього завдання. Фінська економіка на початку 1990-х виявилася в катастрофічному становищі. Ніхто й думати не міг про те, що в цій країні, в якій була лісопереробка, трохи хімії, раптом сформується потужна інноваційна галузь.
Не існує жодної успішної інноваційної моделі в світі, яка б виникла й існувала без прямого державного втручання. Ізраїль - класика інноваційної економіки, програма Yozma, яка створила власне венчурну індустрію в Ізраїлі, більше ста мільйонів - внесок держави. У країні існує інститут головного вченого міністерства промисловості з щорічним бюджетом по півмільярда доларів [3, с.280]. Державні бюджети на підтримку приватного бізнесу великі. Південна Корея - мільярд доларів. Фінляндія - 582 мільйони євро за програмою TEKES і SITRA, крім того, інтелектуальний центр з державною підтримкою в півсотні мільйонів доларів. У США за програмою підтримки малого інноваційного бізнесу SBIR виділяється по два мільярди доларів на рік.
Для будівництва інноваційної економіки Україна повинна вирішити в даний час такі проблеми:
- корпоративне та податкове законодавство застаріло, воно не адекватно потребам інноваційної економіки і потребує великого перегляду;
- недосконалість бюджетного кодексу, документів, що регламентують технічне регулювання та питання інтелектуальної власності;
- відсутність цілей, пріоритетів, політики інноваційного розвитку, які слід визначити Уряду України. Необхідний план створення інноваційної економіки, створення технологічних карт, створення нових венчурних фондів, створення і поліпшення якості роботи старих інститутів. Не існує жодної успішної інноваційної моделі в світі, яка б виникла й існувала без прямої державної допомоги;
- відсутність розвиненого внутрішнього фінансового ринку, сприятливих умов для заощаджень, які б створили необхідну пасивну базу фінансових інститутів, необхідних умов для абсолютної впевненості банків у тому, що Уряд забезпечить в найближчі роки стабільні умови;
- недостатня участь молодих людей в інноваційній діяльності [5, с.111].