Наукова стаття Проблеми розвитку тіньової економіки в умовах глобалізації

« Назад

Анотація. Стаття присвячена дослідженню тіньової економіки в умовах негативного впливу економічних криз. Розглянуто чинники та загрози, що сприяють зростанню тіньової економіки в період економічних криз. Розроблено комплекс програмно-цільових заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу тіньової економіки з урахуванням впливу кризових явищ в економіці. При цьому особливу увагу приділено проблемі підвищення ефективності міжнародного співробітництва щодо протидії тіньової економічної діяльності.

Ключові слова: динаміка тіньової економіки, тіньові операції, ухилення від оподаткування, економічна криза

Проблемы развития теневой экономики в условиях глобализации

Аннотация. Статья посвящена исследованию теневой экономики в условиях негативного влияния экономических кризисов. Рассмотрены факторы и угрозы, способствующие росту теневой экономики в период экономических кризисов. Разработан комплекс программно-целевых мероприятий, направленных на минимизацию негативного влияния теневой экономики с учетом влияния кризисных явлений в экономике. При этом особое внимание уделено проблеме повышения эффективности международного сотрудничества по противодействию теневой экономической деятельности.

Ключевые слова: динамика теневой экономики, теневые операции, уклонения от налогообложения, экономический кризис

Постановка проблеми. Українська та глобальна науки до теперішнього часу не дали точного, загальноприйнятого визначення терміну "тіньова економіка". Але на практиці використовується цілий список, взаємодоповнюючих понять: приватна, прихована, нелегальна, незаконна, неврахована, синхронна, друга, сіра, темна, деструктивна, вигадана, кримінальна. Усі дані епітети підтверджують про надзвичайну різноманітність і многофакторность нелегальної економіки, а крім того про значущість подальшого її дослідження і пояснення засобів мінімізації її проявів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні, проблемам розвитку тіньової економіки в умовах глобалізації займаються такі вчені: Бондаренко Н.Н., Даукш И.А.[1] Кирпа С. В. .[2] Матвійчук К. А. [3], Найденов А.С., Кривенко И.А. [4], Чайковський Р. Й. [5] та інші.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження поняття “тіньова економіка”, визначення основних причин зростання обсягів тіньової економіки в умовах глобалізації та проблем її розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Питання тіньових процесів в умовах глобалізації є дуже важливим для країн всього світу, як на макрорівні, так і на мікрорівні.

Зараз у світовій економіці простежується загрозлива тенденція до прискореного підвищення тіньового сектора в порівнянні з офіційною економікою. Статистичні дані показали, що за останні сім років тіньова зростала на 6,3%, а загальне фінансове зростання становило в середньому 3,5%. [5, c.98]

Причинами виникнення та поширення тіньового бізнесу є безліч факторів, які, в загальному вигляді, можна поділити на дві укрупнені групи – які сприяють і перешкоджають заняттю неформальним підприємництвом. До першої групи факторів можна віднести слабкість і безвілля державної влади, а також некомпетентне управління економікою, з якого виникають завищені податкові ставки, неадекватна правова база, високе безробіття і тому подібні моменти. До факторів, що перешкоджають втягуванню юридичних і фізичних осіб в тіньову економіку, служать комфортні умови для заняття легальним бізнесом, соціальне несхвалення, якісна правова база, швидке і невідворотне покарання за тіньове підприємництво.

При проведенні досліджень необхідно строго розмежовувати між собою два поняття «економічна злочинність» і «тіньова економіка». Поняття «тіньова економіка» належить економічній науці, а, отже, являє економічну категорію.[1, c.22]

Економічна злочинність, категорія кримінології, - сукупність злочинів, більша частина яких робиться у сфері тіньової економіки. Таким чином, логічно припустити, що результати дослідження «Тіньової економіки» повинні використовуватися у кримінології як джерело пізнання феномена економічної злочинності.

З точки зору економічної науки тіньова економіка це економічна діяльність незареєстрована статистичним обліком. У системі національних рахунків ООН виділяються наступні види тіньової діяльності: прихована, неформальна, нелегальна.

Прихована економічна діяльність – економічна діяльність, яка ховається з метою ухилення від сплати податків. У міжнародній практиці виділяється два шляхи ухилення від податків: недоплата або заниження суми податку на законній підставі при використанні недосконалості в законодавчій базі та приховування доходів в порушення законодавства.

Неформальна економічна діяльність – законна економічна діяльність господарюючих суб'єктів, належать окремим особам або домашнім господарствам, які не оформляються у встановленому порядку, заснована на неформальних відносинах між учасниками виробництва.

Нелегальна економічна діяльність – незаконна економічна діяльність з виробництва товарів і послуг, яка прямо заборонена чинним законодавством

Таким чином, всі перераховані види діяльності можна розділити на дві основні групи: тіньовий сектор легальних видів економічної діяльності, дозволений законом, і сектор нелегальної діяльності, повністю заборонений законом.

В даний час органи статистики більшості країн, у тому числі і в Україні, не враховують нелегальну діяльність при розрахунку валового внутрішнього продукту, так як за допомогою традиційних методів збору та обробки статистичних даних тіньова економіка не може бути адекватно відображена.

Серед існуючих методів визначення розмірів тіньової економіки,  можна виділити чотири групи: 1) методи специфічних індикаторів; 2) методи м'якого моделювання; 3) структурні методи; 4) змішані методи.

Методи специфічних індикаторів засновані на використанні якого-небудь одного показника, що відображає рівень тіньової діяльності прямим або непрямим способом. Прямі методи (мікрометоди) припускають застосування даних спеціальних обстежень, опитувань окремих груп населення. Отримана інформація про розмірах і структурі тіньової економічної діяльності поширюються на всю генеральну сукупність вибіркових одиниць спостережень або явищ. Непрямі методи переважно грунтуються на інформації систем зведених макроекономічних показників національної статистики та інших джерел інформації.

У складі непрямих методів виділяються метод розбіжностей, метод оцінки фактичної зайнятості, монетарні методи [1, c.23]

Методи м'якого моделювання (оцінки детермінантів) передбачають виділення сукупності факторів, що дозволяють виявити тенденції розвитку об'єкта дослідження в одній країні за тривалий період часу і дати оцінку його відносних обсягів у різних країнах. В якості факторів зазвичай використовуються такі показники, як рівень оподаткування, рівень зайнятості, тривалість робочого тижня і т.д., недоліком цього підходу є неможливість визначення розміру тіньової економіки у відсотках до офіційного показника валового внутрішнього продукту.

Структурні методи засновані на використанні інформації про розміри прихованої та незаконної економічної діяльності в різних сферах виробництва. Загальна величина тіньової діяльності розраховується шляхом зважування отриманих обсягів у окремих галузях за питомою вагою цих галузей у валовому внутрішньому продукті.

Змішані методи об'єднують застосування методу прихованих змінних і комплексу інших способів оцінки тіньової діяльності. Основна ідея цього підходу закладена в побудові моделі, що враховує велике число детермінантів та індикаторів досліджуваної економіки, тобто величин, що залежать від її обсягу.

Застосування перерахованих методів на практиці дозволило авторам виявити закономірність, яка полягає в тому, що використання прямих методів дає занижену оцінку, а непрямих, у тому числі способу прихованих змінних, призводить до завищених показниках.

В окремих країнах проводяться експериментальні розрахунки визначення меж розмірів незаконних видів тіньової економіки. Наприклад, в Італії та Нідерландах вироблені комплексні вартісні оцінки кількісного виміру корупції. У країнах Балтії та СНД розробляються методи оцінки окремих видів нелегальної економічної діяльності [2, c.61]

Найбільш послідовними і закінченими представляються роботи з даної проблематики Національного інституту статистики Італії. Ними здійснено класифікацію економічних злочинів по виробничому і перерозподільчому характеру діяльності. Для вимірювання обсягу відібраних видів злочинів використовувалося три групи даних:  кількість злочинів; чисельність осіб, які вчинили злочин; економічна значущість правопорушень. Інформаційним джерелом з'явилися дані звітів правоохоронних органів і багатоцільових обстежень домашніх господарств. Велика частина інформації про залучених особах отримана з оціночних даних Кріміналпола, Приватного інституту соціальних досліджень, ІСТАТ.

На сьогоднішній день економічна злочинність вийшла далеко за рамки загальнокримінальної і перетворилася на фактор, що створює реальну загрозу національній безпеці, основам державного устрою, містить організовані форми з корумпованими зв'язками.

Радою Європи прийнята наступна класифікація економічної злочинності: монопольні злочини, шахрайство (підкуп, зловживання довірою, обман покупців); цифрові махінації; фальсифікація бухгалтерських документів, порушення ергономічних вимог і стандартів; фіктивні організації; умисна неточність в описі товарів; недобросовісна (нечесна) конкуренція; фінансові порушення та ухилення від сплати податків; митні порушення; валютні махінації; біржові та банківські порушення; порушення, що завдають шкоди навколишньому середовищу; «Відмивання» злочинно нажитих грошей і власності. У світовій практиці визначені порогові значення показників економічної безпеки, які є кількісними параметрами, що окреслюють кордон між безпечною і небезпечною зонами в різних сферах економіки. У свою чергу вони надають національним економічним інтересам країни кількісну визначеність.

В даний час в світовій економічній науці розвивається новий напрям, який можна назвати теорією економіки злочинності. Розпочато розробки даного теоретичного напрямку пов'язане з ім'ям Г Беккера лауреата Нобелівської премії з економіки (1992р.), який обгрунтував зв'язок між злочином і покаранням як економічними явищами. Цією проблемою також займалися нобелівські лауреати з економіки М. Фрідмен, Дж. Стіглер, Дж. Б'юкенен і ряд інших вчених [4, c.48]

Економічні злочини теорія економіки злочинності розглядає з позиції принципу «Витрати-випуск». Дана модель має універсальний характер і може використовуватися для розрахунку прибутковості будь-якої діяльності, що має корисливу спрямованість (в тому числі і незаконної економічної діяльності). Основні посилки теорії економіки злочинності радикально відрізняються від традиційного погляду на економічну злочинність. З економічної точки зору проблема не у викоріненні злочинного бізнесу, а в боротьбі з ним з точки зору оптимізації співвідношення «Витрати-випуск», тобто через оцінку економічної ефективності боротьби зі злочинним бізнесом.

Протидію негативним проявам тіньової економіки в період економічної кризи має включати в себе комплекс заходів, спрямованих головним чином на контроль зарубіжних транзакцій, що мають ознаки відмиванія грошей.

Таким чином, виникає необхідність розробки та вдосконалення міжнародних інструментів протидії тіньовій економіці. У цьому зв'язку пропонується рішення комплексу завдань, спрямованих на підвищення ефективності міжнародного співробітництва в частині протидії тіньової економічної діяльності (рис. 1). При цьому особливу увагу необхідно звернути на оптимальне співвідношення адміністративних та економічних заходів, оскільки в іншому випадку ефект від запропонованих заходів може викликати зворотний очікуваному ефект.

Рис. 1 - Основні напрямки підвищення ефективності міжнародного співробітництва з протидії тіньовій економічній діяльності [4, c.50]

Як показано на рисунку 1, до числа основних заходів, спрямованих на підвищення ефективності міжнародної протидії тіньовій економіці, відноситься розробка єдиних методологічних підходів до ідентифікації об'єкта впливу (існує безліч економічних категорій, сутність яких по-різному трактується різними авторами).

До числа інших заходів теоретико-методологічного характеру, спрямованих на підвищення ефективності міжнародного співробітництва з протидії тіньовій економіці, відносяться гармонізація норм національного законодавства відповідно спрінятимі міжнародними нормами. З цією метою пропонується розширити повноваження таких міжнародних організацій, як ОЕСР, ФАТФ, та інших, що здійснюють протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму: наділити їх повноваженнями головних організацій, що здійснюють координацію цію зусиль міжнародних організацій та органів влади окремих держав з протидії тіньової економічної діяльності [4, c.49] Крім того, пропонується створити міжнародну наглядову раду, наділену повноваженнями щодо регулювання діяльності національних органів влади з протидії тіньової діяльності з наступними напрямками діяльності:

1. Розробка єдиних теоретичних основ і стандартів дослідження, оцінки, аналізу та обліку тіньової економіки та інших секторів досліджуваної економіки.

2. Розробка рекомендацій з протидії тіньової економічної діяльності.

3. Розробка єдиних законодавчих норм, спрямованих на гармонізацію законодавства окремих країн в частині нормативної та правової оцінки тіньової економічної діяльності.

4. Здійснення повноважень органів захисту правопорядку в частині протидії економічним правопорушенням.

5. Взаємодія з фінансовими організаціями та органами фінансового моніторингу.

6. Здійснення координації діяльності щодо протидії тіньовій економіці міжнаціональними органами та органами правопорядку.

7. Сприяння взаємодії фахівців різних країн і обміну методами і технологіями протидії тіньової економічної діяльності.

8. Створення єдиної інформаційної бази методів і схем ведення тіньової економічної діяльності, легалізації тіньових доходів, а також єдиної бази правопорушників фінансової дисципліни.

9. Розробка інформаційно-аналітичного інструментарію моніторингу міжнародних тіньових фінансових потоків.

10. Здійснення контролю за електронними системами переказу грошових коштів та контролю у сфері інформаційних технологій. Необхідність створення єдиної міжнародної організації з протидії тіньовій економіці обумовлена тим, що единий координаційний центр має більше можливостей для одночасного контролю та моніторингу світової економічної системи, відстеження тіньових фінансових потоків, проведення оперативних заходів з протидії нелегальної і незаконної економічної діяльності. Крім того, підвищується ефективність міжнародної роботи з розкриття економічних транскордонних правопорушень.

При цьому діяльність спеціальних наднаціональних органів має бути підтримана всіма країнами - учасниками міжнародних економічних відносин. Найважливішою складовою успіху міжнародного співробітництва щодо протидії тіньової економічної діяльності є добровільна та активна участь усіх держав, особливо привабливих для здійснення тіньових фінансових операцій (офшорні держави) [4, c.53]

При цьому на сьогоднішній день не всі держави підтримують або є діючими членами міжнародних і регіональних організацій з протидії легалізації тіньових доходів (наприклад, таких як ФАТФ, ЄАГ та ін.).