Распечатать страницу
Главная \ База готовых работ \ Готовые работы по военным дисциплинам \ Военно-гуманитарная подготовка \ 4665. Курсова робота Офіцер - основна постать у військово-педагогічному процесі

Курсова робота Офіцер - основна постать у військово-педагогічному процесі

« Назад

Код роботи: 4665

Вид роботи: Курсова робота

Предмет: Військово-гуманітарна підготовка

Тема: Офіцер - основна постать у військово-педагогічному процесі

Кількість сторінок: 38

Дата виконання: 2017

Мова написання: українська

Ціна: 350 грн

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи розвитку педагогічної культури офіцера

1.1. Сутність та зміст педагогічної культури офіцера

1.2. Педагогічна культура офіцера як інтегративна особистісна якість

1.3. Організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури офіцерів

Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку педагогічної культури офіцерів

2.1. Програма розвитку педагогічної культури офіцерів

2.2. Проведення експерименту

2.3. Аналіз результатів експерименту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження. Боєздатність Збройних Сил України вирішальною мірою залежить від людського фактора, морально-психологічного стану військовослужбовців, створення умов для більш повної реалізації духовного та професійного потенціалу особового складу, підвищення його відповідальності за виконання функціональних і службових обов’язків, наказів командирів та начальників.

Офіцери внутрішніх військ МВС України (далі – ВВ МВС України) – це багаточисельний загін, який безпосередньо здійснює керівництво та управління військовими підрозділами і займається вихованням підлеглих. Виконання військово-педагогічних функцій завжди посідало чільне місце в їхній діяльності. За сучасних умов ці функції істотно розширюються та ускладнюються, що ставить більш високі вимоги до педагогічної культури офіцерів.

Формування розвиненої педагогічної культури кожного офіцера – це шлях до вирішення питань ефективного управління, вдосконалення стилю роботи, навчального процесу, зміцнення військової дисципліни у частинах і підрозділах ВВ МВС України.

Актуальність проблеми розвитку педагогічної культури офіцерів посилюється і у зв’язку з тим, що це питання безпосередньо пов’язане із загальними проблемами виховання особистості в нашому суспільстві, формуванням гуманних взаємовідносин між людьми, їх високоморальних навичок, звичок та якостей характеру і поведінки. Рівень культури начальників і підлеглих, вихователів і вихованців – один із показників морального рівня суспільства.

Застосування нових засобів виконання службово-бойових завдань, зміни, що відбуваються у зв’язку з реформуванням внутрішніх військ, зниження рівня загальної дисциплінованості та освіченості молоді, яка призивається до внутрішніх військ МВС України, по-новому ставлять перед військово-педагогічною наукою, командирами та їх заступниками з виховної роботи цілу низку питань, вирішення яких потребує значного підвищення ефективності виконання функціональних обов’язків офіцерами внутрішніх військ.

Проте, аналіз практики діяльності підрозділів ВВ МВС України показує, що у внутрішніх військах поряд зі значною кількістю офіцерів, які досягли високих і стійких результатів у бойовій та гуманітарній підготовці, зміцненні військової дисципліни підлеглих і можуть вважатися військовими майстрами-педагогами, є й такі офіцери, які не мають достатнього рівня військово-педагогічної майстерності, допускають серйозні прорахунки у навчанні і вихованні особового складу.

Особливі складності у виконанні службових обов’язків здебільшого виникають у молодих офіцерів, якими вважаються ті, хто закінчили навчальний заклад за останні два роки. Як свідчать документи Головного управління внутрішніх військ МВС України, серед цієї категорії офіцерів не припиняється дострокове звільнення, пов’язане з їх службовою невідповідністю.

Спостереження за діяльністю таких офіцерів показує, що найважливішою причиною їх невдалої діяльності є низький рівень розвитку педагогічної культури, невміння правильно та педагогічно цілеспрямовано будувати свої взаємовідносини з підлеглими.

Проблемі формування культури педагога, розвитку його особистості приділяли увагу видатні педагоги минулого П. П. Блонський, А. Дистервег, Я. А. Коменський, А. С. Макаренко, С. Ф. Русова, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін., які відзначали, що успіх навчання і виховання залежить від особистості педагога, його власної культури як фундаменту професійної майстерності.

Суттєвим внеском у розробку культурологічного підходу до формування особистості педагога стали дослідження М. В. Александрова, О. В. Барабанщикова, М. І. Болдирева, Ф. М. Гоноболіна, О. Б. Гармаш, Т. В. Іванової, І. Ф. Ісаєва, В. І. Лозової, М. І. Сметанського, М. М. Фіцули та ін. У працях цих науковців педагогічна культура визначається як важлива частина загальної культури вчителя, що є системою його професійних якостей та певних норм, правил поведінки.

Проблема педагогічної культури викладача ВВНЗ вперше була поставлена у 1980-х роках О. В. Барабанщиковим та С. С. Муциновим. Нагальна потреба у формуванні педагогічної культури військового педагога всебічно обґрунтована в працях О. І. Антипова, В. І. Вдовюка, Г. Г. Воробйова, М. І. Городова, В. В. Давидова, Д. В. Іщенка, Г. В. Корнійчука, Ю. В. Кудінова, В. К. Луценка, Г. О. Шабанова, Г. Г. Шевченка та ін. Цими дослідниками дається визначення педагогічної культури, розкривається її сутність, головні риси і прояви, роль в удосконаленні особистості військового педагога.

У наукових розвідках останніх років педагогічна культура розглядалась, в основному, при вивченні таких проблем: навчально-виховного процесу курсантів в умовах ВВНЗ (В. А. Балашов, Д. В. Іщенко, Д. М. Коцеруба, В. І. Шевчук), професійної мотивації курсантів (Л. М. Дунець, В. М. Клачко), культури педагогічного спілкування курсантів (Ю. В. Кудінов), етнопедагогічної культури та культури мислення курсантів (О. М. Гомонюк, Ю. Г. Юрчук), пізнавальної діяльності та самостійності курсантів та офіцерів при вивченні окремих дисциплін (Л. В. Боровик, О. А. Вальчук, В. М. Гапонова).

Отже, вищезазначені позиції відображають багатогранність існуючих сьогодні підходів до педагогічної культури, розкривають її різноманітні прояви в освітній діяльності і певною мірою торкаються предмета нашого дослідження.

Водночас, аналіз джерел свідчить, що проблема розвитку педагогічної культури молодих офіцерів в умовах навчально-виховного процесу військових частин ВВ МВС України поки що не була предметом окремого дослідження. Нерозв’язаними залишаються питання значущості педагогічної культури для молодих офіцерів, відсутня суттєва та структурна характеристика педагогічної культури, яка враховувала б специфіку службової діяльності офіцерів ВВ МВС України, недосліджені конкретні шляхи та умови розвитку педагогічної культури в складних умовах сучасної військової служби.

Таким чином, актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична розробленість та практичне значення обумовили вибір теми дослідження, а саме – „Розвиток педагогічної культури офіцерів внутрішніх військ МВС України”.

Об’єкт дослідження: педагогічна культура офіцера.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури офіцерів внутрішніх військ МВС України.

Мета дослідження: визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури офіцерів внутрішніх військ МВС України.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що розвиток педагогічної культури офіцерів буде ефективним за таких умов:

а) удосконалення знань офіцерів у галузі педагогічної культури;

б) систематичного формування у них умінь і навичок педагогічної культури;

в) організації позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури офіцерів ВВ МВС України.

Відповідно до мети і гіпотези визначені такі завдання дослідження:

1. З’ясувати стан проблеми у сучасній теорії та військовій практиці.

2. Визначити фактори, сутність, зміст та організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури офіцерів.

3. Виявити критерії, показники та рівні розвитку педагогічної культури офіцерів.

4. Розробити та експериментально перевірити комплексну програму розвитку педагогічної культури молодих в умовах військової частини.

5. Розробити практичні рекомендації щодо формування педагогічної культури у молодих офіцерів ВВ МВС України.

Висновки

Дослідження проблеми розвитку педагогічної культури молодих офіцерів у військовій частині внутрішніх військ підтвердило її актуальність, практичну значущість та дозволило сформулювати такі висновки:

Від рівня розвитку педагогічної культури значною мірою залежать результати виконання навчально-виховних завдань і службово-бойової діяльності офіцера ВВ МВС України.

Педагогічна культура молодого офіцера – це складне інтегративне соціально-психологічне утворення, яке характеризується певним ступенем володіння військово-педагогічною теорією і практикою, досвідом виховання і навчання військових, розвитком особистості офіцера як педагога. Синтезуючи різні елементи свідомості і діяльності, педагогічна культура базується на світоглядній, моральній, професійній, інтелектуальній, емоційній та естетичній сторонах культури.

На кожному етапі службової діяльності офіцера вона динамічно розвивається під дією різноманітних чинників, які можуть впливати на її розвиток як позитивно, так і негативно. Показниками того чи іншого рівня педагогічної культури молодого офіцера виступають наявність спеціальних психолого-педагогічні і етичних знань про сутність та норми професійно-культурної поведінки, сформованість інтелектуальних і комунікативних умінь і навичок, а також таких властивостей особистості, як військово-педагогічна і гуманістична спрямованість, педагогічний такт, висока моральність та інтелігентність.

У дослідженні визначено, що основними проявами педагогічної культури, які були виділені за допомогою методу експертних оцінок і вимірювались для визначення рівнів педагогічної культури, є такі: вимогливість без грубощів, приниження особистої гідності; природність, простота звертання, що не допускає фамільярності і панібратства; принциповість і наполегливість без впертості та роздратованості; уважність і чуйність без підкреслення; гумор та іронія без насміхання, що принижує гідність людини; вплив у формі вимог, попереджень без подавлення особистості та без її приниження; віддача розпоряджень, вказівок і навіть прохань без зверхності; навчання підлеглих без підкреслення своєї зверхності в знаннях, навичках і вміннях; вміння слухати підлеглих, не перебиваючи, не відволікаючись; серйозність підходу до відповіді підлеглих незалежно від її правильності і грамотності.

Як критерії, що відбивають рівень, на якому ці прояви притаманні тому чи іншому офіцеру, були обрані такі: широта (діапазон), стійкість (сталість) прояву основних рис педагогічної культури та ефективність його педагогічних дій (впливів) на підлеглих. Широта (діапазон) прояву педагогічної культури характеризується вмінням офіцера впливати на кожного підлеглого у будь-якій службовій чи життєвій ситуації і, особливо, при вирішенні складних питань під час керівництва підлеглими і проведенні навчально-виховної роботи, наприклад, у випадках грубих порушень військової дисципліни і вимог військової служби.

Стійкість педагогічної культури виражається в постійності прояву основних її рис. Ефективність педагогічних дій характеризується глибиною виховного впливу, творчим характером, різноманітністю зовнішньої форми (інтонація, жести, міміка тощо) і гнучкістю застосування з врахуванням індивідуальних особливостей підлеглих, психічного стану кожної людини, умов і конкретної обстановки.

Педагогічна культура молодих офіцерів може бути розвинена на трьох рівнях - низький, середній та високий.

Для низького рівня характерним є нестійкість проявів педагогічної культури, обмеженість їх діапазону, недостатня педагогічна ефективність виховних дій. Для таких офіцерів притаманні збудженість, відсутність витримки і самовладання не лише при вирішенні складних питань в службі і навчально-виховному процесі, в роботі з “педагогічно занедбаними” людьми, але і в нескладних, звичайних умовах військового життя.

Для середнього рівня педагогічної культури властивий широкий діапазон, стійкість прояву її основних рис та ефективність педагогічного впливу. У таких офіцерів розвинені уміння керувати своєю поведінкою і будувати процес виховного впливу на підлеглих у відповідності з вимогами військових статутів, конкретними завданнями керівництва, виходячи із знань індивідуальних психологічних особливостей кожного військовослужбовця, рівня його загальної і військової підготовки. Випадки недостатньо збалансованої поведінки частіше допускаються в складних ситуаціях і носять епізодичний і короткочасний характер, наслідки їх незначним чином відбиваються на вирішенні службових і навчально-виховних завдань.

На високому рівні розвитку педагогічна культура стає сталою рисою особистості, підґрунтям якої є сприятливі природні задатки, потреби, стійка мотивація до військово-педагогічної діяльності, результати позитивного виховного впливу, великої власної праці офіцера над вдосконаленням військово-педагогічної майстерності та підготовки. Безумовно, і за цих умов педагогічна культура офіцера продовжує потребувати застосування інтелектуальних комунікативних та інших умінь і навичок, мислення і воля офіцера спрямовані на постійне психолого-педагогічне самовдосконалення, творчий вибір ефективних форм впливу на підлеглих при вирішенні виховних і службово-бойових завдань.

Процес розвитку педагогічної культури молодого офіцера є суперечливим, оскільки на нього здійснюють вплив як зовнішні (макро- і мікросередовище, педагогічні впливи, професійні завдання, сімейно-побутові умови тощо), так і внутрішні (особливості характеру і поведінки офіцера, його здібності, актуальний психічний стан, спрямованість особистості) фактори.

Подолання цих суперечностей та ефективний розвиток педагогічної культури молодих офіцерів є можливими за таких умов: постійного удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури; формування у них умінь і навичок педагогічної культури; організації позитивного впливу військового колективу на розвиток педагогічної культури у молодих офіцерів. Реалізація зазначених умов потребує втілення у військовому підрозділі ВВ МВС України комплексної програми розвитку педагогічної культури молодих офіцерів, яка передбачає: посилення уваги до знань офіцерів з дисциплін психолого-педагогічного циклу, організацію системи занять для їх поповнення, заходи, які сприяють самоосвіті офіцерів у цьому напрямі, проведення практичних і тренінгових занять для розвитку професійно-комунікативних умінь, посилення уваги до питань професійно-педагогічної культури з боку керівництва військових частин і застосування планованих заходів для стимулювання її розвитку у молодих офіцерів, діагностування та коригування у відповідному напрямі системи взаємовідносин у колективі підрозділу.

Проведене дослідження дозволило розробити практичні рекомендації, врахування яких сприяє більш успішному вирішенню завдань розвитку педагогічної культури молодого офіцера у військовій частині.

Розробка поставлених у дослідженні завдань сприяє вирішенню важливих проблем теорії і практики виховання молодих офіцерів ВВ МВС України, підвищення рівня їх службової та професійної підготовки. Вивчення питань педагогічної культури у даній дисертації є лише одним з можливих аспектів наукового пошуку, напрямами подальших досліджень можуть бути такі: організація самостійної роботи офіцерів у процесі розвитку педагогічної культури в офіцерів внутрішніх військ; проведення індивідуальної виховної роботи з офіцерами військової частини внутрішніх військ щодо розвитку педагогічної культури тощо.

Список використаної літератури

1. Гупан Н. М., Зелений В. І. Формування у молодих офіцерів мотивів до розвитку педагогічної культури // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – 2003. – №8. – С.331 – 337.

2. Зелений В. І. Місце педагогічної культури у професійній діяльності офіцера внутрішніх військ МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №6. – С. 360 – 362.

3. Зелений В. І. Психолого-педагогічні передумови вдосконалення педагогічної культури офіцера // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – 2002. – №7. – С.460-468.

4. Зелений В. І. Стимулювання культурної поведінки офіцера методами оціночного впливу // Військова освіта (Збірник наукових праць). – 2002. – №11. – С. 45-52.

5. Зелений В. І. Шляхи вдосконалення навчання у закладах освіти внутрішніх військ МВС України // Зб. наукових праць. Ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ. №21. – 2002. – С. 163-169.

6. Военная психология и педагогика. М., 1986.

7. Зимняя И. А. Педагогическая психология. Р.н.Д., 1999.

8. Барабонщиков А. В. Основы военной психологии и педагогики. М., 1988.

9. Военная психология и педагогика / опд общ. ред. В. Ф. Кулакова. - М., 1998.

10. Військова психологія і педагогіка. Уч. посібник під. ред. П. Д. Корчемного, Л. Г. Лаптева, В. Г. Міхайловского, - М.: Изд-во "Досконалість", 1998.

11. Основи військової психології і педагогіки: Навчальний посібник. / А. В. Барабанщіков, В. П. Давидов, Н. Ф. Феденко; Під ред. А. В. Барабанщікова. - М.: Просвещение, 1988.

12. А педагогом бути зобов'язаний. Упоряд. Б. Г. Безлепкін. - М.: Воениздат, 1990.

13. Поль Л. Сопер, "Основи мистецтва мови". Видавництво Агентсва "Яхтсмен", 1995.

14. Морозов С. М. Структура військово-педагогічної спрямованості офіцера-прикордонника // Збірник наукових праць. - Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1996. - № 2, Ч. ІІІ. - С. 87-90.

15. Морозов С. М. Психолого-педагогічні аспекти гуманізації навчання // Збірник наукових праць. - Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1997. - № 5, Ч. ІІ. - С. 128-130.

16. Морозов С. М. Посилення мотивації майбутніх офіцерів-прикордонників до військово-педагогічної діяльності в процесі навчання у ввузі (у співавторстві з Рибаком М. І.) // Збірник наукових праць. -Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1998. - № 7, Ч. ІІ. - С. 165-170.

17. А. В. Барабанщиков, А. Д. Глоточкин, Н. Ф. Феденко, В. В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

18. Бойко О. В., Галик М. М., Кожевников В. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.

19. Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу / Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.

20. Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник / За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.

21. Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.

22. Военная педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, Н. Ф. Феденко. - М.: Воениздат, 1986. - 240 с.

23. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні / Монографія: Відп. ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996. - 311 с.

24. Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

25. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002. - 560 с.

26. Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

27. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. – К.: Тандем, 2000. – 380 с.