Распечатать страницу

Тест з курсу Методи і прийоми журналістської праці - 121 тест

« Назад

Код роботи: 978

Вид роботи: Тест

Предмет: Методи і прийоми журналістської праці

Тема: 121 тест

Кількість сторінок: 33

Дата виконання: 2016

Мова написання: українська

Ціна: 700 грн

Визначте правильну відповідь та запишіть її до супровідного бланку відповідей

1. Лексема «метод» походить із:

А. грецької мови;

Б. латинської мови;

В. французької мови;

Г. англійської мови.

2. Лексема «метод» як загальнофілософська категорія означає:

А. спосіб досягнення певної мети;

Б. спосіб розв’язання конкретного завдання;

В. сукупність прийомів і операцій, спрямованих на пізнання реальності;

Г. усі варіанти відповідей правилні.

3. Сукупність певних правил, прийомів, способів, норм пізнання дійсності журналістом; система розпоряджень, принципів, вимог, що допомагають вирішити конкретне творче журналістське завдання, сприяють досягненню певного результату в журналістській сфері діяльності називається:

А. способом журналістики;

Б. журналістським жанром;

В. методом журналістики;

Г. прийомом журналістики.

4. Усі наукові методи поділяють на за сферою застосування на:

А. логічні та нелогічні;

Б. загальнонаукові та спеціальні;

В. конкретні і та абстрактні;

Г. широкі та вузькогалузеві.

5. Спостереження, порівняння, експеримент, аналіз, синтез, індукція, дедукція та інші належать до групи:

А. вузькогалузевих методів;

Б. загальнонаукових методів;

В. логічних методів;

Г. спеціальних методів.

6. У якому рядку вказано метод, який не належить до загальнонаукових:

А. спостереження, порівняння, експеримент;

Б. контент-аналіз, індукція, дедукція;

В. аналіз, синтез, абстрагування;

Г. аналогія, моделювання, систематизація.

7. Гранично широкі методи називають:

А. підходами;

Б. шляхами;

В. напрямками;

Г. способами.

8. Для збирання емпіричних даних у журналістиці послуговуються такими методами, як:

А. спостереження;

Б. експеримент;

В. опитування;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

9. Для кількісного чи якісного аналізу отриманих даних у журналістиці використовують такі методи, як:

А. класифікація;

Б. групування;

В. типологізація;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

10. Становлення власне журналістських методів відбулося у:

А. 70-80-ті роки XІX століття;

Б. 40-50-ті роки XX століття;

В. 70-80-ті роки XX століття;

Г. 90-ті роки ХХ століття.

11. Специфіку публіцистичного методу пізнання вперше описав:

А. В. Горохов;

Б. М. Кім;

В. В. Різун;

Г. Є. Прохоров.

12. Найбільш повне визначення поняття «метод журналістики» включає в себе:

А. засоби, методи, способи та технології опрацювання матеріалу;

Б. сукупність знань (загальних і спеціально-журналістських), використання яких в якості способів творчої діяльності призводить до створення твору в єдності його змісту й форми;

В. дослідження природи явища з погляду загальних положень теорії журналістики;

Г. застосування системи логічних прийомів дослідження явищ журналістики.

13. Для вирішення складних журналістських завдань послуговуються методами, запозиченими з інших наук, що дістали назву:

А. інтергалузевих методів журналістики;

Б. міждисциплінарних методів журналістики;

В. загальнонаукових методів журналістики;

Г. запозичених методів журналістики.

14. Методи журналістики знаходять реалізацію за допомогою:

А. низки прийомів як важливих компонентів методу;

Б. системних підходів;

В. шляхів здійснення методу;

Г. журналістських жанрів.

15. Окремим кроком чи дією в реалізації методу журналістики є:

А. журналістські жанри;

Б. прийоми журналістської праці;

В. журналістські кроки;

Г. журналістські підходи.

16. Творчі принципи, на основі яких з одного боку, – освоюється зміст реальної дійсності, а з іншого – створюється змістовна цілісність журналістського твору мають називаються:

А. журналістськими жанрами;

Б. журналістськими підходами;

В. методами журналістики;

Г. прийомами журналістики.

17. Усталений журналістський твір, що має низку сталих, сформованих і закріплених історично, тематичних і стильових ознак, об’єднаних спільною композиційною структурою, має назву:

А. журналістського жанру;

Б. методу журналістики;

В. прийому журналістики;

Г. способу журналістики.

18. Сфера журналістської діяльності належить до:

А. наукового типу мислення;

Б. практичного типу мислення;

В. художнього типу мислення;

Г. жоден із варіантів не містить правильної відповіді.

19. Які, із поданих нижче аргументів, не властиві журналістиці:

А. фактично-документальні аргументи;

Б. психологічні аргументи;

В. образні аргументи;

Г. емоційні аргументи.

20. До якої групи належать аргументи у вигляді фактів із життя, науки та документальних даних:

А. до фактично-документальних аргументів;

Б. психологічні аргументи;

В. образні аргументи;

Г. емоційні аргументи.

21. До способів спростувань у журналістиці не належать:

А. заперечення тези опонента на підставі доведення її хибності;

Б. відхилення арґументів, наведених прибічниками іншого погляду на підтвердження хибної тези;

В. ствердження, що базується на фактах;

Г. Доведення відсутності зв’язку між аргументами й тезою, на підставі чого роблять висновок про помилковість концепції опонента в цілому.

22. Форма мислення, у якій стверджується зв’язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами і яка володіє властивістю виражати або істину, або неправду, називається:

А. судженням;

Б. умовиводом;

В. Індукцією;

Г. Дедукцією.

23. Форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень на основі певних правил виводиться нове судження, називається:

А. судженням;

Б. умовиводом;

В. індукцією;

Г. Дедукцією.

24. Рух думки від одиничного до загального, висновок про весь клас предметів базується на знанні про окремих представників цього класу, називається:

А. судженням;

Б. умовиводом;

В. індукцією;

Г. Дедукцією.

25. Рух думки від загального до конкретного, логічний пошук фактичної інформації для підтвердження та розвитку узагальнень, що вже існують, поглядів і переконань, називається:

А. судженням;

Б. умовиводом;

В. індукцією;

Г. дедукцією.

26. Аналіз – це…

А. рух думки від одиничного до загального, висновок про весь клас предметів базується на знанні про окремих представників цього класу;

Б. форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень на основі певних правил виводиться нове судження;

В. форма мислення, у якій стверджується зв’язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами і яка володіє властивістю виражати або істину, або неправду;

Г. Метод наукового дослідження предметів та явищ шляхом розкладання та розчленування їх у думці на складники.

27. Синтез – це…

А. це метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їхніх частин;

Б. форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень на основі певних правил виводиться нове судження;

В. форма мислення, у якій стверджується зв’язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами і яка володіє властивістю виражати або істину, або неправду;

Г. метод наукового дослідження предметів та явищ шляхом розкладання та розчленування їх у думці на складники.

28. Висновок, зроблений на підставі схожості, подібності в чому-небудь предметів, явищ, понять, називається:

А. синтезом;

Б. аналогією;

В. аналізом;

Г. Типологією.

29. Узагальнення – це…

А. мисленнєвий перехід від емпіричного аналізу окремих об’єктів на більш високий ступінь абстракції шляхом виділення спільних ознак, що є в розглянутих об’єктах;

Б. метод відбиття результатів мислення в точних поняттях, виражених у формулах чи знаковій формі тощо;

В. метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їхніх частин;

Г. Метод наукового пізнання, заснований на формуванні образу реального об’єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника.

30. Формалізація – це…

А. мисленнєвий перехід від емпіричного аналізу окремих об’єктів на більш високий ступінь абстракції шляхом виділення спільних ознак, що є в розглянутих об’єктах;

Б. метод відбиття результатів мислення в точних поняттях, виражених у формулах чи знаковій формі тощо;

В. метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їхніх частин;

Г. Метод наукового пізнання, заснований на формуванні образу реального об’єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника.

31. Абстрагування – це…

А. мисленнєвий перехід від емпіричного аналізу окремих об’єктів на більш високий ступінь абстракції шляхом виділення спільних ознак, що є в розглянутих об’єктах;

Б. метод відбиття результатів мислення в точних поняттях, виражених у формулах чи знаковій формі тощо;

В. метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їхніх частин;

Г. метод наукового пізнання, заснований на формуванні образу реального об’єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника.

32. До етапів опрацювання інформації, не належать:

А. групування;

Б. спостереження;

В. типологізація;

Г. пояснення.

33. Метод прогнозування в журналістиці базується на:

А. експертному оцінюванні;

Б. практичному досвідові професіоналів;

В. статистичних методах;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

34. Моніторинг – це…

А. метод вивчення складних різнорідних систем, який передбачає: цілеспрямоване тривале спостереження за характеристиками системи (об’єкта моніторингу); якісний та кількісний аналіз (оцінювання) цих характеристик, зокрема визначення змін у часі кожної конкретної характеристики; прогнозування змін у системі в цілому;

Б. метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їхніх частин;

В. метод наукового пізнання, заснований на формуванні образу реального об’єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника;

Г. метод наукового пізнання, заснований на формуванні образу реального об’єкта за допомогою мисленнєвого виділення ознаки, яка цікавить дослідника.

35. Медіамоніторинг уключає в себе:

А. збирання емпіричного матеріалу — цільове дослідження повідомлень ЗМІ,

Б. тематичний аналіз;

В. фільтрація та категоризація;

Г. усі варіанти відповіді правильні.

36. До основних функцій моніторингу не належить:

А. збирання й обробка даних, оцінювання й прогнозування стану об’єкта моніторингу;

Б. вивчення громадської думки із суспільно важливої проблеми;

В. створення концептуальних і формалізованих моделей об’єкта;

Г. вироблення рекомендацій для ухвалення управлінських рішень.

37. Прогнозування у журналістиці ґрунтується на основі результатів:

А. медіамоніторингу;

Б. даних соціологічних опитувань;

В. контент-аналізу;

Г. гіпотетичного методу.

38. Метод припущення в теорії журналістики отримав назву:

А. методу моніторингу;

Б. гіпотетичного методу чи методу «гіпотез»;

В. прогнозування;

Г. описового методу.

39. Умовивід чи система умовиводів, у яких частина поси­лань невідома, називається:

А. судженням;

Б. гіпотезою;

В. припущенням;

Г. аксіомою.

40. Які з методів журналістики не належить до методів історії:

А. метод повної та часткової історичної реконструкції,

Б. порівняльно-історичний метод та метод архівного дослідження;

В. усі зазначені методи зараховують до групи історичних;

Г. біографічний та автобіографічний методи; метод портрету.

41. Уперше біографічний метод застосували американські вчені у:

А. 30-х рр. ХХ ст.;

Б. 50-х рр. ХХ ст.;

В. 20 –х рр. ХХ ст.;

Г. 80-х рр. ХХ ст.

42. До біографічного інтерв’ю не належить:

А. лейтмотивне;

Б. закрите;

В. наративне;

Г. фокусоване.

43. Біографічний метод варто використовувати в журналістській діяльності, коли (назвіть найбільш повний варіант відповіді):

А. «історію життя» окремої людини порівнюють з історією суспільства в цілому;

Б. журналіст має на меті показати певну динаміку зовнішнього та внутрішнього життя людини;

В. потрібно провести докладний розгляд поведінки людини в тих чи тих ситуаціях, або розкрити мотиви цієї поведінки та проаналізувати світоглядні позиції особистості;

Г. усі варіанти правильні та доповнюють один одного.

44. Для збирання свідчень, спостережень і спогадів очевидців історичних подій, сімейно-історичних документів (листів, щоденників, сімейних записів, фото тощо) у журналістиці використовують;

А. автобіографічний метод;

Б. біографічний метод;

В. портретний метод;

Г. гіпотетичний метод.

45. При лейтмотивному біографічному інтерв’ю:

А. респондента відразу підводять до певної теми, а потім свідомо спрямовують розмову так, щоб респондент не дуже відхилявся від цієї теми та підтримував її впродовж бесіди;

Б. співбесідника просять детально розповісти історію свого життя у хронологічній послідовності;

В. журналіст будує бесіду за продуманим планом на чітко визначену тему;

Г. журналіст обирає роль «допитливого слухача» та в стилі повсякденної розмови ставить заздалегідь продумані запитання, які спрямовують бесіду в потрібному напрямку.

46. Наративне біографічне інтерв’ю передбачає, що:

А. респондента відразу підводять до певної теми, а потім свідомо спрямовують розмову так, щоб респондент не дуже відхилявся від цієї теми та підтримував її впродовж бесіди;

Б. співбесідника просять детально розповісти історію свого життя у хронологічній послідовності;

В. журналіст будує бесіду за продуманим планом на чітко визначену тему;

Г. журналіст обирає роль «допитливого слухача» та в стилі повсякденної розмови ставить заздалегідь продумані запитання, які спрямовують бесіду в потрібному напрямку.

47. Фокусоване біографічне інтерв’ю здійснюється у такому випадку:

А. респондента відразу підводять до певної теми, а потім свідомо спрямовують розмову так, щоб респондент не дуже відхилявся від цієї теми та підтримував її впродовж бесіди;

Б. співбесідника просять детально розповісти історію свого життя у хронологічній послідовності;

В. журналіст будує бесіду за продуманим планом на чітко визначену тему;

Г. журналіст обирає роль «допитливого слухача» та в стилі повсякденної розмови ставить заздалегідь продумані запитання, які спрямовують бесіду в потрібному напрямку.

48. Відкрите біографічне інтерв’ю здійснюється тоді, коли:

А. респондента відразу підводять до певної теми, а потім свідомо спрямовують розмову так, щоб респондент не дуже відхилявся від цієї теми та підтримував її впродовж бесіди;

Б. співбесідника просять детально розповісти історію свого життя у хронологічній послідовності;

В. журналіст будує бесіду за продуманим планом на чітко визначену тему;

Г. журналіст обирає роль «допитливого слухача» та в стилі повсякденної розмови ставить заздалегідь продумані запитання, які спрямовують бесіду в потрібному напрямку.

49. Портрет у журналістиці – це:

А. художньо-публіцистичний жанр;

Б. журналістський метод відображення дійсності;

В. елемент журналістського матеріалу;

г. усі варіанти відповідей правильні.

50. Портретний метод уперше з’явився у:

А. журналістиці;

Б. літературі;

В. науці;

Г. образотворчому мистецтві.

51. Спільними рисами для метода портрета й біографії є:

А. об’єкт відображення;

Б. метод відображення;

В. канва розповіді;

Г. правильні варіанти відповідей а та б.

52. При створенні портрета в журналістиці використовують:

А. правильним є всі нижчеподані варіанти;

Б. хронологічний метод (від подій, що сталися раніше, до пізніших фактів);

В. ретроспективний метод (від прецеденту до причин);

Г. метод хронологічного розкриття образу (відтворення фактів у послідовності змалювання характеру).

53. Під поняттям «модель» у журналістиці розуміють:

А.зразок певного явища чи події;

Б. спосіб відображення певного явища чи події;

В. прообраз або зразок певного явища або події, схожу на іншу зовнішніми чи внутрішніми рисами;

Г. міру відображення певного явища чи події.

54. Метод моделювання в журналістиці найчастіше застосовують при створенні:

А. типової моделі видання для чітко визначеного сегменту цільової аудиторії;

Б. моделі редакції;

В. моделі журналістського матеріалу;

Г. моделі поведінки журналіста.

55. Поняттям «модель видання» в журналістиці в найширшому значенні означає:

А. верстку та дизайн, а також внутрішню структуру видання;

Б. набір жанрів, стиль, мову та географію журналістських матеріалів;

В. авторський стиль видання, періодичність, обсяг та тираж;

Г. набір усіх вказаних характеристик.

56. Які із вказаних методів не належать до групи економічних методів журналістики:

А. загальноекономічний аналіз;

Б. статистичний аналіз;

В. виробничо-технічний аналіз;

Г. фінансовий аналіз.

57. Предметом загальноекономічного аналізу в журналістиці є:

А. уся економіка;

Б. окремі сфери економічного життя;

В. різні галузі та види бізнесу;

Г. уся економіка, окремі сфери економічного життя окремих країн або регіонів, а а також різні галузі та види бізнесу.

58. Фінансовий аналіз у журналістиці активного поширення набув у:

А. ділових видання;

Б. молодіжних виданнях;

В. спеціалізованих виданнях;

Г. у виданнях для чоловіків.

59. Елементи економічного аналізу використовують у:

А. лише у спеціалізованих економічних тижневиках;

Б. офіційних виданнях;

В. регіональних та місцевих виданнях;

Г. офіційних, регіональних та місцевих виданнях, та найчастіше – у спеціалізованих економічних тижневиках.

60. Яке з поданих нижче тверджень є неправильним у цьому переліку:

А. мета виробничо-технічного аналізу в журналістиці – з’ясувати, яким чином наявність техніки, обладнання здатна забезпечити виконання виробничого завдання;

Б. метою виробничо-технічного аналізу в журналістиці є з’ясування джерел надходження грошових засобів і шляхів їх витрат у державі;

В. метою виробничо-технічного аналізу в журналістиці є з’ясування того, чи відповідає технічна база стандартним вимогам;

Г. мета виробничо-технічного аналізу в журналістиці може полягати у вивченні організації праці виробничого колективу, дотримання правил техніки безпеки та зіставлення з якісними результатами роботи підприємства.

61. Система методів політології в журналістиці включає в себе:

А. загальнотеоретичні методи;

Б. емпіричні методи;

В. методи спостереження та прогнозування;

Г. правильними є варіанти відповідей а та б.

62. Система методів психології в журналістиці включає в себе:

А. методи спостереження та опитування;

Б. методи лабораторного та природного експерименту;

В. методи математичного, технічного та кібернетичного моделювання;

Г. правильними є всі подані вище варіанти.

63. Крос-культурний експеримент у журналістиці передбачає:

А. розгляд крос-культурної схожості та відмінності об’єктів;

Б. вивчення психіки та поведінки людини в аспекті дії на неї низки соціальних та культурних чинників;

В. дослідження впливу на підсвідомість людини зовнішніх чинників;

Г. аналіз психомалюнків.

64. У загальному значенні психологічний аналіз у журналістиці допомагає:

А. ширше поглянути на особливості механізмів мислення людини;

Б. краще зрозуміти мотиви й поведінку героїв журналістських матеріалів;

В. розкрити діючі механізми того, як суб’єкт свідомо звертається до асоціації в процесі міркування;

Г. зрозуміти основу людської психіки і сутність протікання всіх її процесів.

65. Традиційні журналістські методи збирання й аналізу емпіричних даних запозичені із:

А. філософії;

Б. психології;

В. соціології;

Г. філології.

66. За кількісними параметрами соціологічні методи в журналістиці поділяють на дві великі групи:

А. теоретичні й емпіричні;

Б. якісні та кількісні;

В. методи отримання нових знань та методи аналізу отриманих результатів;

Г. опитування та спостереження.

67. Який із указаних методів не належить до групи кількісних методів журналістики:

А. анкетування;

Б. соціологічне інтерв’ю;

В. метод фокус-груп;

Г. експертне опитування.

68. Який із указаних методів не належить до групи якісних методів журналістики:

А. спостереження;

Б. експертне опитування;

В. експеримент;

Г. фокусоване інтерв’ю.

69. Вироблення нового знання, створення певних понять та концепцій здійснюється за допомогою:

А. емпіричних методів соціології журналістики;

Б. прикладних методів соціології журналістики;

В. теоретичних методів соціології журналістики;

Г. кількісних методів соціології журналістики.

70. Який із указаних нижче методів не належить до групи опитувальних:

А. соціологічне інтерв’ю;

Б. анкетування;

В. експертне опитування;

Г. фокусоване інтерв’ю.

71. Кількісний метод збору первинної інформації, що ґрунтується на безпосередньому чи опосередкованому соціальному взаємовпливові між дослідником і респондентом, називається:

А. опитуванням;

Б. спостереженням;

В. контент-аналізом;

Г. експериментом.

72. Різні види опитувань виокремлюють за такими критеріями:

А. колом опитуваних та рівнем стандартизації;

Б. кількістю одночасно опитуваних та частотою опитувань;

В. кількістю тем, що входять в опитування;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

73. Як називається опитування, що повторюється кілька разів через певні проміжки часу:

А. пілотне опитування;

Б. панельне опитування;

В. стандартизоване опитування.

Г. групове опитування.

74. Яке із поданих нижче видів опитувань належить до групи опитувань за рівнем стандартизації:

А. структуроване опитування;

Б. стандартизоване опитування;

В. опитування, створене за довільною схемою;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

75. Соціологічне інтерв’ю, що має чітку, заздалегідь продуману структуру, а всі запитання підпорядковані визначеній меті, називається:

А. неформалізованим;

Б. формалізованим;

В. документальним;

Г. інтерв’ю думок.

76. Соціологічне інтерв’ю, метою якого є вивчення подій минулого чи уточнення певних фактів, називається:

А. неформалізованим;

Б. формалізованим;

В. документальним;

Г. інтерв’ю думок.

77. Соціологічне інтерв’ю, метою якого є виявлення певних оцінок, поглядів, суджень тощо, називається:

А. неформалізованим;

Б. формалізованим;

В. документальним;

Г. інтерв’ю думок.

78. Соціологічне інтерв’ю, що має на меті глибоке й різностороннє пізнання конкретного об’єкта, а запитання визначаться темою розмови, ситуацією бесіди чи сферою функціонування проблеми, називається:

А. неформалізованим;

Б. формалізованим;

В. документальним;

Г. інтерв’ю думок.

79. Соціологічний метод отримання даних про стан суспільної свідомості, громадської думки, суспільної практики з того чи іншого приводу засобами закритих, відкритих, напівзакритих чи змішаних запитань називається:

А. соціологічне інтерв’ю;

Б. анкетування;

В. експертне опитування;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

80. Який із поданих нижче видів анкетування за способом розповсюдження не належить вказаної групи:

А. пресове;

Б. поштове;

В. роздаткове;

Г. письмове.

81. Принцип добору респондентів при проведенні опитування, коли зі сформованої великої вибірки за певними критеріями формується підвибірка, що й буде основним об’єктом дослідження, називається:

А. простий випадковий добір

Б. квотна вибірка;

В. двоступінчаста вибірка;

Г. «метод сніжної лавини».

82. Принцип добору респондентів, коли в опитуванні необхідно зафіксувати природний розкид думок представників різних соціальних груп, який відбиватиме розкид у генеральній сукупності, має назву:

А. простий випадковий добір;

Б. квотна вибірка;

В. двоступінчаста вибірка;

Г. «метод сніжної лавини».

83. Принцип добору респондентів, коли в респондентів запитують, чи не знають вони людей, що підходять за тими чи іншими ознаками для включення у вибірку, називається:

А. простий випадковий добір;

Б. квотна вибірка;

В. двоступінчаста вибірка;

Г. «метод сніжної лавини».

84. Коли при доборі респондентів для проведення опитування доцільно застосувати при метод квот:

А. при експертному опитуванні;

Б. коли треба зіставити думки фахівців з якогось питання;

В. коли треба з’ясувати думку представників різних соціально-демографічних груп населення щодо певних питань;

Г. при формуванні фокус-груп.

85. Запитання анкетного опитування за формою поділяються на:

А. відкриті та закриті;

Б. відкриті, закриті та напівзакриті;

В. відкриті, закриті, напівзакриті, шкальні, альтернативні та запитання з преамбулою;

Г. шкальні, альтернативні запитання та запитання з преамбулою;

86. Основним інструментом при проведенні експертного опитування є:

А. анкета;

Б. бланк-інтерв’ю;

В. питальний лист;

Г. правильними є варіанти відповідей а та б.

87. Метод журналістики, що ґрунтується на неформалізованих, смислових судженнях експертів з різних аспектів досліджуваної проблеми, дістав назву:

А. експертне опитування;

Б. метод Дельфі;

В. метод експертних оцінок;

Г. експертне тестування.

88. Якісний метод соціології журналістики, при проведені якого увагу фокусують на певній проблемі (темі), щоб визначити ставлення опитуваних до цієї проблеми, з’ясувати мотивацію тих чи інших дій, називається:

А. фокус-груповим опитуванням;

Б. клінічним інтерв’ю;

В. експертним опитуванням;

Г. анкетуванням.

89. Хто з дослідників поділяє всі методи збирання інформації на комунікаційні, некомунікаційні та аналітичні:

А. О. Тертичний;

Б. М. Кім;

В. О. Самарцев;

Г. В. Здоровега.

90. Хто з учених дотримується традиційних підходів щодо виокремлення методів отримання інформації в журналістиці:

А. О. Тертичний;

Б. М. Кім;

В. В. Здоровега;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

91. Відповідно до класифікації О. Самарцева, до аналітичних (синтетичних) методів отримання інформації, не належить:

А. моделювання;

Б. спостереження;

В. реконструкція;

Г. прогноз.

92. Відповідно до класифікації О. Самарцева методи збирання даних у журналістиці, що пов’язані з отриманням інформації в ході безпосереднього чи опосередкованого спілкування журналіста із джерелом інформації, дістали назву:

А. аналітичних (синтетичних) методів отримання інформації;

Б. некомунікативних методів отримання інформації в журналістиці;

В. комунікативних методів отримання інформації в журналістиці;

Г. прямих методів отримання інформації.

93. Відповідно до класифікації О. Самарцева методи збирання інформації в журналістиці, що не передбачають прямого чи опосередкованого спілкування журналіста з джерелом інформації, називаються:

А. аналітичними (синтетичними) методами отримання інформації;

Б. некомунікативними методами отримання інформації в журналістиці;

В. комунікативними методами отримання інформації в журналістиці;

Г. аналітико-синтетичними методами отримання інформації.

94. Які з указаних методів, відповідно до традиційних підходів, не належать до методів отримання інформації в журналістиці:

А. метод спостереження;

Б. метод фокус-груп;

В. контент-аналіз;

Г. усі варіанти відповідей є правильними.

95. Традиційний метод отримання відомостей в журналістиці, що ґрунтується на цілеспрямованому особистому пізнанні дійсності шляхом чуттєвого її сприйняття, називається:

А. моделюванням;

Б. прогнозуванням;

В. спостереженням;

Г. журналістським розслідуванням.

96. Метод спостереження в журналістиці, при якому журналіст перебуває поза ситуацією й не вступає в контакт з учасниками події, дістав назву:

А. неформалізованого спостереження;

Б. невключеного спостереження;

В. уключеного спостереження;

Г. несистематичного спостереження.

97. Для отримання інформації в журналістиці «метод маски» використовують при:

А. журналістському розслідуванні;

Б. уключеному спостереженні;

В. журналістському експерименті;

Г. усі варіанти відповідей є правильними.

98. Спостереження, при якому журналіст фіксує події за чітко визначеним планом, називається:

А. формалізованим спостереженням;

Б. структуралізованим спостереженням;

В. систематичним спостереженням;

Г. уключеним спостереженням.

99. Спостереження, при якому журналіст веде спостереження у вільному пошуку, орієнтуючись лише на загальні уявлення про ситуацію, називається:

А. неформалізованим спостереженнм;

Б. несистематичним спостереженням;

В. неструктуралізованим спостереженням;

Г. польовим спостереженням.

100. Спостереження, що передбачає звернення журналіста до тієї чи іншої ситуації у визначені періоди часу, а не спонтанно, дістало назву:

А. польового спостереження;

Б. систематичного спостереження;

В. невключеного спостереження;

Г. неструктуралізованого спостереження.

101. Який із типів участі журналіста в ситуацію є зайвим, відповідно до поглядів І. Лубковича:

А. журналіст–спостерігач;

Б. журналіст–спостерігач–учасник;

В. журналіст-укасник;

Г. журналіст–учасник–дослідник.

102. Відповідно до класифікації К. Серажим, за способом організації спостереження в журналістиці поділяється на:

А. відкрите і приховане;

Б. уключене і невключене;

В. короткочасне й тривале;

Г. пряме і непряме.

103. Відповідно до класифікації К. Серажим за ступінню участі журналіста в події, за якою він спостерігає, спостереження поділяється на:

А. відкрите і приховане;

Б. уключене і невключене;

В. короткочасне й тривале;

Г. пряме і непряме.

104. Залежно від умов вивчення предмета спостереження може бути (відповідно до класифікації К. Серажим):

А. відкрите і приховане;

Б. уключене і невключене;

В. короткочасне й тривале;

Г. пряме і непряме.

105. Метод експерименту в журналістиці бере свій початок від:

А. наукового експерименту;

Б. слідчого експерименту;

В. психологічного експерименту;

Г. правильними є відповіді а та б.

106. Найбільш поширеним різновидом журналістського експерименту є:

А. «журналіст змінює професію»;

Б. журналістське розслідування;

В. «метод маски»;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

107. «Журналіст змінює професію» як один із різновидів журналістського експерименту вперше з’явився:

А. у 70-х рр. ХХ ст.;

Б. у 80-х рр. ХХ ст.;

В. у 90-х рр. ХІХ ст.;

Г.  у 90-х рр. ХХ ст.

108. На основі якого критерію документи в журналістиці поділяють на первинні та вторинні:

А. за типом фіксації інформації;

Б. за типом авторства;

В. за ступенем близькості до об’єкта відображення;

Г. за ступенем призначення для оприлюднення.

109. На основі якого критерію документи в журналістиці поділяють на офіційні та особисті:

А. за типом фіксації інформації;

Б. за типом авторства;

В. за ступенем близькості до об’єкта відображення;

Г. за ступенем призначення для оприлюднення.

110. Метод аналізу змісту медіаповідомлень називається:

А. вивченням документів;

Б. інтент-аналізом;

В. контент-аналізом;

Г. правильними є варіанти відповідей а та в.

111. Уперше метод контент-аналізу з’явився у:

А. ХІХ ст. в Америці;

Б. ХІХ ст. в Німеччині;

В. ХХ ст. в СРСР;

Г. ХХ ст. в Америці;

112. Першою ґрунтовною науковою студією в Україні, присвяченою описові котент-аналізу є праця:

А. В. Іванова;

Б. В. Різуна;

В. Н. Костенко;

Г. правильними є варіанти а та в.

113. Одиницею контент-аналізу може бути:

А. слово, речення, тема;

Б. ідея, автор, персонаж;

В. соціальна ситуація, або навіть частина тексту, об’єднана чимось таким, що відповідає змістові категорії аналізу;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

114. До методів збирання інформації в журналістиці не належить:

А. правильними є всі варіанти відповідей;

Б. інтерв’ю та бесіда;

В. журналістське розслідування;

Г. коментар та репортаж.

115. Основним продуктом журналістської діяльності є:

А. журналістський текст;

Б. журналістський жанр;

В. журналістський твір;

Г. усі варіанти відповідей правильні.

116. Об’єднану смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями яких є зв’язність і цілісність, називають:

А. журналістським жанром;

Б. журналістським текстом;

В. журналістським твором;

Г. журналістським матеріалом.

117. Основною категорією журналістського тексту є:

А. об’єкт відображення;

Б. людина;

В. інформація;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

118. Яка з поданих нижче особливостей, не властива журналістському текстові:

А. феєричність та експересія;

Б. актуальність, соціальна гострота, цілеспрямованість;

В. документалізм, дієвість, постійна повторюваність тем;

Г. правильними є всі варіанти відповідей.

119. Який із поданих нижче критеріїв не є показником якості журналістського тексту:

А. актуальність і значущість проблеми, глибина, точність та новизна розуміння реальної ситуації;

Б. конструктивність ідеї, її переконливість; яскравість, запам’ятовуваність та новизна образів;

В. достатня повнота, яскравість виразних засобів мови, варіативність їхнього використання;

Г. емоційна насиченість, що досягається «смакуванням страшних» деталей.

120. Художня своєрідність творів, що виявляється в їхній структурі (мовній, сюжетній, композиційній) та всій змістовій формі, називається:

А. журналістським стилем;

Б. творчим методом журналіста;

В. методом журналістики;

Г. жанровою своєрідністю.

121. Робота журналіста на журналістським матеріалом починається із:

А. формування теми; створення концепції журналістського матеріалу;

Б. попереднього знайомства з життєвим явищем, зустріччю з героями твору;

В. виникнення задуму;

Г. процесу збирання та систематизації матеріалу.