Курсова робота Договір транспортного експедирування

Вступ

Розділ 1. Правові засади здійснення транспортно-експедиторської діяльності в Україні

Розділ 2. Договір транспортного експедирування

2.1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного експедирування

2.2. Форма та істотні умови договору транспортного експедирування

2.3. Види транспортно-експедиційних послуг

2.4. Права та обов’язки сторін транспортного експедирування

Розділ 3. Відповідальність сторін договору транспортого експедирування

Висновки

Список використаних джерел

Актуальність теми роботи. В сучасному світі транспортно-експедиторська діяльність і транспортно-експедиторські послуги є невід’ємною частиною підприємницької діяльності, транспортних перевезень, логістики, і зокрема зовнішньоекономічної діяльності. Транспортно-експедиторська галузь є дуже актуальною і важливою, як для фізичних і юридичних осіб, так і для науковців. Транспортно-експедиторські послуги використовуються для полегшення здійснення перевезень та виконують посередницькі функції. Хоча ця тема є дуже розповсюдженою, вона ще досі потребує подальших досліджень і вивчень, особливо це стосується теоретичного аспекту.

Експедитори – це не тільки посередники між власниками вантажів і перевізниками, вони ведуть активну маркетингову працю на ринках транспортних послуг, приймають участь у підготовці вантажів до перевезень, супроводжують їх на шляху транспортування, забезпечують вимоги відправників відносно доставки вантажів від пункту призначення до місця прибуття, виконують функції операторів при здійсненні міжнародних перевезень.

Власник товару, який не має часу або можливості вступати у відносини з перевізником, може уповноважити іншу особу владнати всі необхідні формальності та організувати процес перевезення. На практиці такий спосіб посередництва застосовується, як правило, тоді, коли йдеться про доволі складні перевезення, в яких розібратися може тільки спеціаліст.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Однак законодавче закріплення вимог щодо змісту договору транспортного експедирування, перелік основних прав та обов’язків сторін договору було визначено лише в 2004 році з прийняттям Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», що пояснює актуальність теми дослідження, адже правова природа договору транспортного експедирування, як свідчить аналіз судової практики, має свої особливості.

Мета роботи: дослідити основні засади регулювання транспортно-експедиторської діяльності в Україні; надати характеристику договору транспортного експедирування як документу, на підставі якого виникають правовідносини між експедитором та клієнтом; проаналізувати правовий статус сторін договору транспортного експедирування; дослідити особливості відповідальності сторін договору транспортного експедирування.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання:

- дослідити правові основи здійснення транспортно-експедиторської діяльності в Україні;

- дослідити правову природу договору транспортного експедирування, на підставі аналізу судової практики визначити відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору транспортного експедирування;

- - розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення цивільного законодавства України у сфері транспортно-експедиторських відносин.

Предмет дослідження: правовідносини, які виникають в процесі здійснення транспортно-експедиційної діяльності у зв’язку з наданням транспортно-експедиторської послуги.

Об’єктом дослідження є договір транспортного експедирування, як документ, що засвідчує правовідносини щодо надання транспортно-експедиційних послуг та встановлює права та обов’язки сторін.

За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що на даному етапі розвитку ринку транспортних послуг в Україні завдяки законодавчій базі, в першу чергу Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», не лише визначено коло суб’єктів транспортно-експедиторської діяльності та їх правомочності, а й закріплено систему реалізації заходів, спрямованих на подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг, що виявляються у формах впливу держави на транспортно-експедиторську діяльність та можливості безпосередньо експедиторів впливати на розвиток даних правовідносин шляхом надання їм права на створення відповідних об’єднань.

Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиторської діяльності є захист економічних інтересів України, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, закріплено права та обов’язки сторін договору транспортного експедирування, а також зазначено підстави відповідальності.

Варто зазначити, що окремі правила здійснення експедирування визначаються локальними актами, що є важливим аспектом у разі виникнення та розгляду судового спору між сторонами договору транспортного експедирування.

На практиці можливе укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов'язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Як правило, функції експедитора здійснює особа, що не є перевізником за договором. В той же час, можливою є ситуація, за якої транспортна організація, що здійснює перевезення вантажу, укладає з його відправником договір транспортної експедиції. В цьому випадку транспортна організація буде виконувати дії, що складають предмет різних договорів: договору транспортного експедирування та перевезення, хоча формально вони можуть міститися в одному документі.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначені істотні умови договору транспортного експедирування. Обумовлення вказаних умов у договорі транспортного експедирування є важливим, оскільки договір транспортного експедирування є документом, яким сторони підтвердили взаємні зобов’язання. У разі виникнення спору між сторонами саме на положення укладеного між ними договору сторони будуть посилатись як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі аналізу судової практики та норм ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» можна стверджувати, що для захисту своїх прав та законних інтересів клієнт та експедитор повинні максимально чітко та точно викласти всі істотні умови договору транспортного експедирування. Однак, якщо спору уникнути все ж таки не вдалось важливою гарантією захисту прав шляхом відшкодування понесених збитків слугує обізнаність в законодавстві та правильно оформлена документація, яка засвідчує факт нанесення або відсутності збитків, та перш за все обачність при виборі контрагентів.

1. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) ООН; Конвенція, Міжнародний документ, Протокол від 19.05.1956; (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_234).

2. Конвенція ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) ООН; Конвенція, Міжнародний документ (Гамбург, 31.03.1978); (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_391).

3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної ради України від 16.01.2003 № 435-IV (Редакція станом на 11.10.2013).

4. Господарський кодекс України// Відомості Верховної ради України від 16.01.2003 № 436-IV (Редакція станом на 11.10.2013).

5. Митний кодекс України // Відомості Верховної ради України від 13.03.2012 № 4495-VI (Редакція станом на 23.10.2013).

6. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної ради України від 19.05.2011 № 3393-VI (Редакція станом на 16.09.2011).

7. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної ради України від 23.05.1995 № 176/95-ВР (Редакція станом на 11.08.2013).

8. Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України // Відомості Верховної ради України від 01.07.2004 № 1955-IV.

9. Про транзит вантажів: Закон України // Відомості Верховної ради України від 20.10.1999 № 1172-XIV (Редакція станом на 11.08.2013).

10. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України//Відомості Верховної ради України від 16.04.1991 № 959-XII (Редакція станом на 11.08.2013).

11. Про автомобільний транспорт: Закон України // Відомості Верховної ради України 05.04.2001 № 2344-III (Редакція станом на 11.08.2013).

12. Про затвердження Порядку внесення уповноваженими особами до бюджету податку на додану вартість з об’єктів оподаткування, що виникають у зв’язку з постачанням підприємствами залізничного транспорту послуг з їх основної діяльності: Постанова КМУ від 02.03.2011 р. N 187.

13. Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні // Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року N 363.

14. Щодо введення в дію нової редакції ІНКОТЕРМС-2010 // Лист Міністерства економіки України від 18.07.2011 г. N 4201-26/1134.

15. Щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень та для кожного виду транспорту: Лист Міністерства інфраструктури від 19.09.2011 р. N 7885/11/10-11.

16. Про затвердження правил Повітряних перевезень вантажів // Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 N186.

17. Постанова Вищого господарського суду України від 24 червня 2010 р. у справі № 27/451 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10258074).

18. Постанова Вищого господарського суду України від 15 квітня 2004 року. Справа N 36/137 // Судебные решения / Определение характера повреждения груза при перевозке / Юридическая практика N 47 (361) от 22.11.2004 http://www.yurpractica.com.

19. Ворожейкін Є. М. Зобов'язання по транспортно-експедиційного обслуговування. // М., 1957.

20. Калпин А. Г. Договір транспортної експедиції і нове цивільне законодавство / / Держава і право. 2004. N 5.

21. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар станом на 30.01.2009р. / Всеукраїнська мережа ЛІГА: ЗАКОН (www.ligazakon.ua).

22. Дзера О. В.: Цивільне право України: Підручник у 2 книгах. - К., Юрінком Інтер, 2002 р.

23. Транспортне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишневецька та ін.; за ред. М. Л. Шелухіна. - К.: Вид. Дім. «Ін Юре», 2008. - 896 с.

24. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар./ За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. -3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 752 с.

25. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар станом на 15.07.2011 р. / Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН (www.ligazakon.ua).

26. Шевченко Я. М.: Цивільне право України: Академічний курс. - К., 2003 р.