Магістерська робота Міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я
Код роботи: 4208
Вид роботи: Магістерська робота
Предмет: Європейські стандарти права людини на свободу і особисту недоторканість
Тема: Міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я
Кількість сторінок: 109
Дата виконання: 2017
Мова написання: українська
Ціна: 1200 грн
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ОСНОВНИХ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ З ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА МЕДИКО-САНІТАРНУ ДОПОМОГУ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
1.1. Поняття права людини на медико-санітарну допомогу в міжнародному праві
1.2. Особливості становлення й розвиток права людини на медико-санітарну допомогу в сфері охорони здоров`я в міжнародному праві
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. СКЛАД, ВИДИ ТА ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ НА МЕДИКО-САНІТАРНУ ДОПОМОГУ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
2.1. Загальна структура і класифікація прав людини на медико-санітарну допомогу у сфері охорони здоров'я
2.2. Особливості міжнародно-правових актів ЄС з прав людини на медико-санітарну допомогу у сфері охорони здоров’я
Висновки до 2 розділу
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВА ЛЮДИНИ НА МЕДИКО-САНІТАРНУ ДОПОМОГУ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
3.1. Сучасний стан розвитку права людини на медико-санітарну допомогу у сфері охорони здоров’я
3.2. Перспективи розвитку права людини на медико-санітарну допомогу в сфері охорони здоров’я
Висновки до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність вибраної теми. Реалізувати процес повного входження України до світового співтовариства, європейських структур неможливо без забезпечення втілення міжнародно-правових стандартів у національне законодавство. Становлення та розвиток України як демократичної, правової держави відбувається з оновленням правової бази із захисту прав і свобод людини. Перехід до ринкових відносин в Україні, зокрема у системі охорони здоров’я, здійснюється еволюційним шляхом і віддзеркалює процеси гуманізації медичної допомоги.
Обсяг прав і свобод людини у сучасному суспільстві визначається не лише особливостями певного співтовариства людей, а й розвитком людської цивілізації в цілому, рівнем інтегрованості міжнародного співтовариства. Право людини на медичну допомогу знайшло своє відображення у міжнародно-правових стандартах. Зокрема, серед заходів, яких повинні вжити держави-учасниці Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права для повного здійснення права кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, є створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби. Право на соціальну і медичну допомогу визначено також і у ст. 13 Європейської соціальної хартії. Конвенцією ООН про права дитини передбачено забезпечення надання необхідної медичної допомоги і охорони здоров’я всіх дітей із зосередженням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги.
Значення норм міжнародного права у сфері охорони здоров’я людини полягає у тому, що, з одного боку, вони зобов’язують держави світового співтовариства забезпечувати особі закріплені у міжнародно-правових актах права людини у сфері охорони здоров’я, а з іншого – надають індивіду право вимагати від держави виконання її міжнародних зобов’язань. Міжнародні угоди і пакти про права людини безпосередньо не надають відповідних прав індивідам. Вони встановлюють лише взаємні зобов’язання держав стосовно надання своїм громадянам певних прав та свобод. Вирішення конкретних питань про права й свободи людини належить до внутрішньої компетенції держави
На жаль, права на медико-санітарну допомогу не так вже добре знають навіть працівники охорони здоров'я, адже вони повинні їх знати «як таблицю множення». Причин тому багато, і серед них – психологія наших медиків, консерватизм звичаїв у їх професійному середовищі.
Справа в тому, що категорія «права людини на медико-санітарну допомогу» найбільш демонстративно відображає нові етичні та правові підходи в сучасній охороні здоров'я. По суті справи, це – теж революція в охороні здоров'я, тільки революція – не наукова, не технологічна, а етична, тобто ця революція відбувається в системі цінностей, вона змінює анатомію душі людини.
Про важливість і значення МСД у структурі медичних послуг говорить те, що світова спільнота відводить їй пріоритетне місце в процесі забезпечення здоров’я населення (Європейська політика щодо досягнення здоров’я для всіх у ХХІ ст., 2005 р.) і провідну роль у ході реформування систем охорони здоров’я.
Діяльність системи охорони здоров’я будь-якої держави має на меті збереження життя та відновлення здоров’я населення, тому порівняльний аналіз розвитку систем охорони здоров’я деяких країн як метод оцінки напрямів державного управління охороною здоров’я України дає нам можливість проводити зважену політику в напрямі реформування системи охорони здоров’я України, тобто в покращенні здоров’я населення України.
Наразі перед державним управлінням охороною здоров'я, фахівцями ПМСД стоїть складне завдання – за короткий період часу оволодіти зарубіжним досвідом застосування ПМСД у забезпеченні ефективності та результативності охорони громадського здоров’я, адаптувати його до українських умов і створити методологічні підходи до практичного впровадження системи безперервного розвитку вітчизняної ПМСД.
Про важливість наукового пошуку у сфері вдосконалення управління системою охорони громадського здоров’я свідчать численні наукові праці українських авторів М. Білинської, Ю. Вороненька, О. Галацана, З. Гладуна, В. Загороднього, О. Коваленка, О. Корвецького, М. Корецького, Б. Криштопи, В. Лєхан, В. Мегедя, В. Москаленка, А. Нагорної, В. Пономаренка, Я. Радиша, І. Солоненка, А. Степаненко, А. Уваренка та ін.
Отже, метою роботи є дослідження прав людини на медико-санітарну допомогу, які закріплені у міжнародному законодавстві.
Відповідно до мети роботи потрібно вирішити наступні завдання:
1. Розглянути поняття права людини на медико-санітарну допомогу в міжнародному праві.
2. Виокремити особливості становлення й розвиток права людини на медико-санітарну допомогу в сфері охорони здоров`я в міжнародному праві.
3. Провести загальну структуру і класифікацію прав людини на медико-санітарну допомогу у сфері охорони здоров'я.
4. Проаналізувати особливості міжнародно-правових актів ЄС з прав людини на медико-санітарну допомогу у сфері охорони здоров’я.
5. Дослідити сучасний стан розвитку права людини на здоров’я у сфері охорони здоров’я.
6. Виокремити перспективи розвитку права людини на медико-санітарну допомогу в сфері охорони здоров’я.
Об’єкт дослідження – право людини на медико-санітарну допомогу в сфері охорони здоров’я.
Предмет дослідження – міжнародні стандарти прав людини у сфері охорони здоров'я.
Джерелами для дослідження стали праці С. Дюжикова, В. А. Іваненко, В. С. Іваненко, В. Карташкіна, В. Москаленка, М. Орзіха, А. Полешка, П. Рабіновича, В. Якубовяка, які аналізували питання міжнародно-правових стандартів з прав людини, зокрема у сфері охорони здоров’я та їх втілення в Україні. Коло питань окреслених у цих працях, дає можливість глибше осягнути досліджувану проблематику і запропонувати своє бачення деяких з цих питань, а саме:
- поняття міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я;
- основних об’єктів стандартизації;
- ознак стандартів у сфері охорони здоров’я.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше здійснено систематизацію поняття про право на медико-санітарну допомогу в міжнародно-правових актах, окреслено сучасний стан та перспективи розвитку.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час підготовки до практичних занять з міжнародного права, а також при написанні подальших наукових робіт (дисертацій кандидатських).
Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Отже метою магістерської роботи було дослідження прав людини на здоров’я, які закріплені у міжнародному законодавстві.
Провівши дослідження можемо зробити висновки:
Право на охорону медико-санітарну допомогу важливо сприймати як окремий випадок відповідальності держави перед людиною, як прояв соціальної функції держави.
Пріоритетним напрямком діяльності міністерства є розвиток первинної медико-санітарної допомоги.
Первинна медико-санітарна допомога є фундаментом усієї системи медичної допомоги, яка:
- закладає основний внесок у формування громадського здоров'я;
- несе найбільшу відповідальність за його втрату;
- визначає раціональне та ефективне використання ресурсів охорони здоров'я визначає задоволення населення станом медичного забезпечення.
Право на медико-санітарну допомогу реалізується через безліч інших, конституційно закріплених прав людини. Це пов'язано з тим, що охорона здоров'я є системою заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Сам факт закріплення в основному нормативно-правовому акті системи охорони здоров'я, заходів правового характеру як напряму забезпечення охорони здоров'я вказує на важливість і значення досліджуваної проблеми.
Функції ПМСД не обмежуються тільки медичною допомогою. Пріоритетність її розвитку зв'язана також з потребою забезпечити:
- гарантований обсяг медичної, психологічної і соціальної допомоги;
- приступність відповідних медичних і соціальних послуг для всього населення;
- безперервність спостереження за пацієнтами.
Право на охорону здоров'я, починаючи з прийняття Загальної декларації прав людини (1948), у тій чи іншій мірі відображено в усіх важливих міжнародно-правових документах, присвячених медицині та соціальному забезпеченню громадян. Положення Декларації про те, що "кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що необхідний для підтримання здоров'я і добробуту...", стало правилом і зразком для складання національних правових норм.
З погляду медичного права під правом на охорону здоров'я необхідно розуміти конституційно закріплену можливість кожної людини на створення з боку держави таких умов, за яких у максимальному обсязі можлива реалізація соціальних та екологічних прав, юридичних гарантій у сфері охорони здоров'я, права на безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, а також інших чинників, що сприяють зміцненню й охороні здоров'я людини.
При захворюванні, втраті працездатності й в інших випадках громадяни мають право на одержання медико-санітарної допомоги, що включає комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів. Лікувально-профілактична допомога надається поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров'я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.
До найважливіших всесвітніх міжнародно-правових документів, які регламентують право на медико-санітарну допомогу, належить Женевська декларація, прийнята другою Генеральною асамблеєю ВМА (Женева, Швейцарія, вересень 1948 р.), внесені поправки 22-ою Всесвітньою медичною асамблеєю (Сідней, Австралія, серпень 1968 р.), 35-ою Всесвітньою медичною асамблеєю (Венеція, Італія, жовтень 1983 р.), 46-ою Генеральною асамблеєю ВМА (Стокгольм, Швеція, вересень 1994 р.).
Метою реформ у сфері політики охорони здоров’я, які проводяться у більшості країн ЄС є: розширення кількості застрахованих; децентралізація державної системи охорони здоров’я; збільшення первинної допомоги; розширення автономії стаціонарів; посилення приватного сектора; поліпшення якості медичних послуг; пріоритетність профілактики та медичної освіти перед процесом лікування як таким.
Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, як і стандарти в інших галузях, закріплюються у міжнародно-правових актах, які у літературі, як правило, поділяють на всесвітні (універсальні) та регіональні. Серед найважливіших всесвітніх міжнародно-правових документів з прав людини виокремлюється Міжнародний білль про права людини (Міжнародна хартія прав людини), який прийнятий ООН. Ця організація здійснила вагомий внесок у процес становлення і розвитку права на охорону здоров’я, ухвалила низку важливих універсальних міжнародно-правових актів та зафіксувала у базових документах обов’язок держав співпрацювати у справі розвитку системи охорони здоров’я.
Отже, закріплення права на охорону здоров’я на рівні всесвітніх документів з прав людини є дуже важливою гарантією визнання світовим співтовариством цього права і покладає на держави, зокрема і на Україну, обов’язки щодо його забезпечення. Міжнародно-правові акти з прав людини, які визначають міжнародні стандарти у сфері охорони здоров’я, є дуже важливою базою для захисту одного з основних прав людини і громадянина.
Недосконалість нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я, їх декларативність і неузгодженість між собою та іншими правовими актами призводить до того, що Верховна Рада України часто змушена приймати зміни до них. Таким чином в нормативно-правовій базі охорони здоров’я створився певний хаос, який утруднює виконання зазначених норм, породжує гребування ними і, як наслідок, правовий нігілізм.
Виходячи з наведеного аналізу можна зробити декілька основних висновків:
1. ПМСД є фундаментом не тільки амбулаторно-поліклінічної, але й усієї системи медичної допомоги, яка робить найбільший внесок у формування громадського здоров'я, несе найбільшу відповідальність за його втрати, визначає раціональне та ефективне використання ресурсів охорони здоров'я і задоволення населення станом медичного забезпечення.
2. Реформування ПМСД потребує подальшого впровадження, вдосконалення й оптимізації управлінських, організаційних і правових механізмів державного управління та регулювання діяльності медичних закладів перинної ланки.
3. Використання світового досвіду впровадження механізмів розвитку ПМСД надає можливість запровадити в Україні практичні підходи до нового рівня її надання. Вирішення проблем охорони здоров’я населення вимагає зміни державної політики у сфері управління ПМСД. Реформа охорони здоров'я в нашій країні передбачає поступовий перехід до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики. Але однією з головних умов реформи є збереження всіх лікувально-профілактичних установ охорони здоров'я, зі зміною їхніх функцій, методів роботи, удосконаленням їхньої діяльності, заміною дільничної служби на лікаря загальної практики.
Вважаємо за доцільне при створенні нормативно-правової бази щодо вдосконалення механізмів надання ПМСД орієнтуватися на світовий досвід, який є більш відпрацьованим.
За результатами дослідження встановлено необхідність подальших розвідок у цьому науковому напрямі. Зокрема потребують визначення та обґрунтування механізми державно-управлінського впливу на впровадження та ефективність контролю в сфері ПМСД.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бабанин А. А., Куцевол Б. Л., Масаев М. В. Актуальные вопросы нормативно-правового обеспечения здравоохранения современной Украины // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. Москва, 26 марта 2004 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С. Г. Стеценко. - М.: Юрист, 2004. - С. 58-59.
2. Болотіна Н. Медичне право у системі права України // Право України. – 1999. – №7.
3. Венедіктова І. В. Проблеми захисту прав пацієнтів у світлі спеціального українського законодавства // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення). Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції, 17–18.04.2008, м. Львів. — С. 57-60.
4. Волков В. Д., Дешко Л. Н., Заблоцкий В. П. и др. Медицинское право Украины: – Донецк: Изд-во Дон. НУ, 2005. – С.19.
5. В Україні 6 грудня розпочався Всеукраїнський тиждень права // Новости медицины и фармации в Украине. — 2010. — № 20(346). — С. 15.
6. Галь И. Надежная защита врача и пациента: XIV Всемирный конгресс по медицинскому праву // Медицинский вестник. – 2002.–.19 сент.
7. Герасименко Н. Кодекс здравоохранения. - Медицинский вестник. - 1999. - С.3.
8. Гладун З. С. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров’я населення України. – Київ: Юринком Інтер, 2007. – С.127-128
9. Гладун З. С. Законодавство України про охорону здоров’я: поняття, зміст, проблеми і перспективи // Законодавство України про охорону здоров’я: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.13
10. Глуховский В. В. Стандарты и механизмы обеспечения прав пациентов в системах здравоохранения / В. В. Глуховський. - М.: Дизайн и полиграфия, 2008. - 136 с.
11. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство (в світлі проблем прав людини) // Право України. – 1998. – №9.
12. Европейская социальная хартия: Справочник / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000.
13. Карташкин В. А. Международная защита прав человека. – М., 1976.
14. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Институт государства и права РАН, 1995.
15. Колоколов Г., Косолапова Н., Никульникова О. Основы медицинского права. – М.: Экзамен, 2005. – С.16.
16. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999.
17. Конституции государств Европы: В 3 т. - T.1. / Под общ. ред. и вступ. статьей директора Института законодательства при Правительстве Российской Федерации Л. А. Окунъкова. - М.: НОРМА, 2001. - 824с.
18. Корсаков С. А. Медицинский кодекс как первый шаг к медицинскому праву // Медицинский вестник. – 1999. – №8 (123). – С.15.
19. Куценко В. Потенціал охорони здоров’я [Текст] / В. Куценко, Л. Богун // Економіка України. – 1999. - № 3. – С. 61-69.
20. Ласиця Т. С. Можливість підвищення ефективності лікування хворих на бронхіальну астму за рахунок упровадження стандартів якості // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України – 2000 – №1.
21. Лукашева Е. А. Общая теория прав человека. – М., 1996.
22. Малеина М. И. Человек и медицина в современном праве.–М.: БЕК, 1995.– С. 260.
23. Москаленко В. Ф., Грузєва Т. С., Іншакова Г. В. Право на охорону здоров’я у нормативно-правових актах міжнародного та правового рівня. – Харків: ВПП “Контракт”, 2006. – 296с
24. Москаленко В. Ф. Нормативно-правова база – основа діяльності медичних установ і закладів // Законодавство України про охорону здоров’я. – Юрінком Інтер. – 2000.
25. Москаленко В. Ф. Охорона здоров’я України у світлі вимог Європейського Союзу, конституційних реформ // Український медичний часопис. Науково-практичний загальномедичний журнал. – 2000. – №6(20).
26. Москаленко В. Ф. Право на здоровье (охрану здоровья): объем, смежные сферы // Одеський медичний журнал. – 2006. – №2 (94). – С.4-8.
27. Натовська К. Б. Джерела правового регулювання відносин у сфері охорони здоров’я в Україні // Законодавство України, науково-практичні коментарі (додаток до Юридичного журналу). - 2003. - №2. - С.46-57.
28. Новоселов В. П. Административно-правовые проблемы управления здравоохранением в субъектах федерации: Автореферат дис. доктора юрид. наук. - Екатеринбург, 1999. - С.9.
29. Охорона здоров′я в Україні: Нормативно-правові акти / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: кандидат істор. наук О. С. Киричук, доктор істор. наук, проф. Я. Й. Малин. – Львів, 2004. – 225 с.
30. Полешко А. Імплементація норм міжнародного права у вітчизняному законодавстві – важливий аспект правової реформи // Право України. – 1998. – №12.
31. Пономаренко В. М., Ціборовський О. М. Основи організації медико-санітарної допомоги і управління охороною здоров’я // Охорона здоров’я в Україні: проблеми і перспективи – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 59.
32. Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні аспекти (у світлі рішень Європейського Суду по правах людини). Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу. Львіський національний університет імені Івана Франка та Університет Ганновер. – Львів, 2003.
33. Регулирование предпринимательской деятельности в системе здравоохранения европейских стран / Перевод с англ. Ред. Р. Б. Солтман, Р. Буссе, Э. Моссиалос. – М.: Весь мир, 2002 .– С.12.
34. Рудий В. М. Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров’я в Україні. - К.: Сфера, 2005 – С.12.
35. Сенюта І. Я. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. – Львів: Астролябія, 2007. – С.39-41.
36. Сенюта І. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я // ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія юридична. 2004. Вип. 40. – с. 3-10
37. Сидоров В. М. Здоров’я: від поняття і категорії до практики [Текст] / В. М. Сидоров. - К.: Т-во "знання України", 1991. - 32 с.
38. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консум, 2006. – С. 207.
39. Солтман Р. Ф., Фигейрас Дж. Реформы здравоохранения в Европе: Анализ современных стратегий. – М.: ГЭОТАР, Медицина, 2000. – 432 с.
40. Стеценко С. Г. Право и медицина: проблемы соотношения. – М., 2002. – С. 219.
41. Ступаков И. Н., Елисеев М. Б., Самородская И. В. Значение медико-экономических стандартов в организации системы здравоохранения, // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2002. – №4.
42. Тихомиров А. В. Медицинское право: практическое пособие. - М.: Статут, 1998. – 442 с.
43. Якубовяк В. Международный опыт стандартизации в здравоохранении // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2002. – №4.
44. Всеобщая декларация прав человека // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
45. Европейская хартия прав пациентов // Режим доступу: http://cop.health-rights.org/ru/teaching/51/European-charter-of-patient-s-rights.
46. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
47. Лига защитников пациентов // Режим доступу: http://ligap.ru/news/news_1804.html.
48. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
49. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
50. Baldwin, Robert and Cave, Martin.Understanding Regulation: Theory, Strategy and Practice. – Oxford: Oxford University Press, 1999. – P. 384.
51. Leenen H. J. J. Health Law and Health Legislation: Possibilities and Limits. In: Health Legislation at the dawn of the XXI st century // International Digest of Health Legislation, special issue, Vol.49, №1, 1998. – Р 82-84.
52. Roemer R. Health Legislation as a Тool for Public Health ahd Health Holicy. In Health Legislation at the dawn of the XXI century // International Digest of Health Legislation, special issue, vol. 49, №1, 1998. – Р.92.